Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)

Коли Мальва побачила iх, то iй самiй захотiлося збагнути це рiдкiсне в наших мiсцях ремесло. Вона попросилася до сироварнi, робота там не яка вже й каторжна, але сморiд стоiть усе лiто тяжкий, тому охочих працювати в сироварнi щось не зголошувалось нi за Володi, нi тепер.

Поверталися з останнього осiннього ярмарку, на який комуна вивезла партiю сиру, звареного iще при Володi. Данько i собi купив головку – заважила три фунти з грамами, то тепер вiз ii в опалцi додому. Мальва важила, а комунiвський касир лiчив грошi.

Потiм Данько iще бiгав по ярмарку, та коли дiстався до комунiвського рундучка вдруге, той уже стояв порожнiй…

Обiгнав безлiч од’ярмаркових пiдвiд. Сподiвався наздогнати комунiвського воза з порожнiми лозовими кошиками, в яких возять сир. Наздогнав Явтуха з Прiсею та дiтьми – старшi пiшли до школи, то Явтух повiз iх на ярмарок, аби взути до снiгу. Хлопчики впiзнали дядька Данька, коли той обганяв iхнього батечка, i заблагали водне: «Тату, тату, ану ж не дайтеся, ану наввипередки!» Явтух, пiдбурюваний дiтьми, шарпнув було за вiжки, але Прiся вгамувала його: «Де вже вашому татовi до дядька Данька?» Хтось нiби пiдпалив Явтушка, а з ним i коней, пiд заохочувальний лемент дiтей вiн залишив Данька в заднiх.

Зачудована Явтушком, якось гарно засмiялася Прiся, пригортаючи хлопчикiв, щоб тi не витрусились iз воза.

Мальва повернулась пiзно, вранцi встала невиспана, з тихою втомою попiд очима, усмiхалася сама до себе та нiби уникала зустрiчi з Климом Синицею, що вештав по подвiр’ю. Касир був од неi в захопленнi, сир вони розпродали швидко, виручка як нiколи, але ж на сам кiнець ярмарку нагодився Тесля, купив у них рештки сиру – щось там з пiвтори головки, а тодi й запросив iх обох до себе в гостi.

Випили по однiй, по другiй пiд сир та заспiвали, – от вам i весь ярмарок, Климе Івановичу…

Напередоднi Клим Синиця отримав листа, що в Костромi знову вiдкриваються курси, такi ж однорiчнi, як тi, на яких побував колись Володя Яворський. Тiльки цi вже державнi, на них будуть викладати найбiльшi сировари, в тому числi й голландськi, яких ми згодом мусимо побити на свiтовому ринку.

Директор i комiсар курсiв явно перебiльшували роль сироварiння у свiтовiй революцii, але Синиця нiскiльки не здивувався з тону листа, коли побачив прiзвище директора курсiв. То був Соснiн Інокентiй Мстиславович, засновник цiеi комуни. Листа розмножено пiд копiрку, i жодноi приписки Синиця там не знайшов. Нi для свого вихованця, якого вже нема в живих, нi для комуни.