Отаман Іван Сірко

1663 рiк став доленосним у життi Івана Сiрка: його вперше було обрано на надзвичайну i впливову посаду у Вiйську Запорозькому – кошовим отаманом.

Іван Сiрко став кошовим отаманом у дуже складний i суперечливий час. Пiсля 1660 року Правобережна Украiна знову опинилася пiд владою Речi Посполитоi. Це був час загострення боротьби мiж гетьманами за владу в Украiнi, час постiйних спустошливих вторгнень на ii землi польських i татарських володарiв. За таких обставин вiд кошового отамана вимагалися талант полiтичного дiяча, принциповiсть, досвiд, глибоке розумiння вiйськово-стратегiчноi ситуацii, здатнiсть робити вiдповiдальний вибiр.

Як зазначають сучаснi дослiдники, полiтичними прiоритетами І. Сiрка стають, по-перше, протистояння турецько-татарськiй експансii на украiнськi землi, а по-друге, збереження непохитностi вольностей Запорожжя.

У боротьбi за владу в Лiвобережнiй Украiнi 1663 року І. Сiрко пiдтримав кошового отамана Сiчi Івана Брюховецького. Саме пiдтримка знаного й авторитетного козацького старшини вiдiграла неабияку роль в утвердженнi Івана Брюховецького як гетьмана.

За цей учинок деякi сучаснi iсторики звинувачують Сiрка у «вiдсутностi стратегiчного мислення, схильностi до рiзких полiтичних поворотiв, навiть у полiтичнiй наiвностi».

Сучасники Брюховецького також вiдзначали наявну вiдмiннiсть мiж двома козацькими лiдерами. Так, автор тогочасноi пiснi «Курта» з неприхованою неприязню говорить про гетьмана І. Брюховецького i з симпатiею оповiдае про Івана Сiрка:

Ой ти, батьку-Сiрку,

Козацький барвiнку,

Ти надiвай шапку-бирку,

Ти надiвай чабана-товаринку.

Обрання І. Брюховецького гетьманом пiдштовхнуло польського короля розпочати активнi дii. На Правобережжi в сiчнi 1663 року новим гетьманом стае зорiентований на Польщу лицемiрний честолюбець Павло Тетеря.

Протягом осенi 1663 – зими 1664 року об'еднана 100-тисячна польсько-украiнська армiя, очолювана самим Яном Казимиром, участь у походi якого була обумовлена великим бажанням узяти реванш пiсля поразок вiд Б.

Хмельницького, виступила на Лiвобережжя. Король вирушив походом на Сiверщину, П. Тетеря – на Полтавщину (не бажаючи керувати вiйськом, вiн доручив командування авторитетному серед козацтва полковнику Івановi Богуну). Кiнець листопада – початок грудня 1663 року позначився великими военними успiхами для польського вiйська. Польська армiя, переправившись на лiвий берег, зайняла Переяслав, Нiжин, Чернiгiв i Батурин.