Отаман Іван Сірко

Виявилося, що І. Сiрко лежав у дубовiй трунi, на ньому були шапка з бобрового хутра, рештки одягу та червона китайка, якою за звичаем козаки накривали свого отамана, проводжаючи в останню путь.

У ходi розкопок був складений акт, який, зокрема, зафiксував таке: «…Скелет похованого лежав випростано на спинi, головою на захiд, права рука зiгнута в лiктi так, що кисть ii була на грудях, лiва також зiгнута в лiктi, кисть – у дiлянцi живота… Череп частково ушкоджений, розтрощена лицева частина, що збереглася у фрагментах… У верхнiй щелепi немае жодного зуба, ямки зубiв позаростали, окрiм двох, з лiвого боку. На нижнiй щелепi збереглося два останнiх зуби, тобто зуб мудростi й останнiй кутнiй. Ямки решти зубiв позаростали повнiстю… Плечовi кiстки обох рук у мiсцях прикрiплення м'язiв мають значнi горбки, внаслiдок чого тут дiаметр кiстки бiльший на один сантиметр. Як на правiй кистi, так i на лiвiй бракуе деяких фаланг пальцiв».

Вiзуальне обстеження черепа показало, що йому властивий дуже сильний розвиток м'язового рельефу. Крiм того, для нього характернi рiзка брахiкранiя, низьке обличчя, широкi вилицi, невисокi орбiти i дещо випуклий нiс. Поеднання брахiкранii та значноi ширини вилиць, на думку сучасного антрополога С. Сегеди, дае пiдстави припустити, що серед предкiв І. Сiрка могли бути степовики-кочовики. Разом iз цим у зовнiшностi отамана безумовно переважають риси центральноукраiнського типу.

Останки кошового склали, а череп вiддiлили вiд тiла для проведення антропологiчних дослiджень. Не бажаючи зайвого розголосу щодо дiй над останками небiжчика, вночi череп кошового пiдмiнили черепом тридцятирiчного чоловiка з поховання доби бронзи.

Згодом останки І. Сiрка були перенесенi до кургану доби бронзи бiля села Капулiвка пiд Нiкополем, туди ж перемiстили й надмогильну плиту.

27 листопада 1967 року череп І. Сiрка був переданий до лабораторii пластичноi антропологiчноi реконструкцii вiдомому вченому М. Герасимову, та смерть професора перешкодила виконанню складноi роботи з вiдтворення рис обличчя кошового. Справу М. Герасимова продовжила його талановита учениця, кандидат бiологiчних наук Г. Лебединська. «І. Д. Сiрко, – зазначала вона, – помер зовсiм не молодим. Про це свiдчать зарослi шви черепа та вiдсутнiсть зубiв. Нам бажано б вiдтворити риси обличчя в молодому вiцi. На це, звичайно, потрiбен час. А поки що вже вiдтворено риси Івана Сiрка в профiль та анфас – саме такими, якими вони були в останнi днi його життя».

Отже, череп І.