Іловайськ. Розповіді про справжніх людей

Тут, на Донбасi, багато що зовсiм не так, як в iншiй Украiнi. Інколи навiть складаеться враження – не через погоду, а через людей та iхнi звички, що всi двадцять три роки незалежностi ми жили в рiзних державах.

Ми iдемо вузькою дорогою. Колона з кiлькох мiкроавтобусiв та легкових машин. З-пiд колiс клубочить пилюка, i якби не вiйна, то можна було б подумати, що колона здiйснюе екскурсiйний автопробiг шляхами Донбасу. Себто, ми i е «Донбас», добровольчий батальйон. «Вдаримо автопробiгом по бездорiжжю!» – цитуе класикiв Шева i широко посмiхаеться, виблискуючи бiлозубо.

Вiн сидить поруч, завжди готовий до бою: в касцi, затягнутий у бронежилет, i не випускае зi засмаглих жилавих рук автомат. Я вже кiлька разiв радив йому зняти «броник», як учинив давно сам, однак Шева лише пiтнiе i жартуе: «Такоi команди не надходило!» Вiн завжди такий – правильний. Коли я вперше його побачив на нашiй базi в Петрiвцях, то подумав, що вiн або стоматолог, або американець, бо в нашiй краiнi такi бiлi зуби можуть мати тiльки вони. Як не дивно, Шева – звичайний пiдприемець з Хмельницького. А зуби… як-небудь я запитаю, чому в нього такi бiлi зуби, чим вiн iх чистить. Такi ж бiлi, як у Франко. Ось вiн – справжнiй американець, однак, якщо послухати його й деяких наших, то Франко – куди справжнiший громадянин Украiни, нiж iншi, можу закласти власну голову на спiр. Скiльки разiв йому пропонували зайняти командирську посаду, а вiн завжди тiльки посмiхався на всi своi бiлi тридцять два i вiджартовувався. А спробуйте запропонувати комусь iз наших спiввiтчизникiв керiвну посаду, скiльки людей з десятка вiдмовиться? Я скажу сам – жодного. Його справжне iм’я – Марко Паславський, вiн справдi – громадянин США, нащадок украiнських емiгрантiв. Про це можна вже казати, про нього вже стiльки розповiдали по телевiзору, що це далеко не секрет. Однак вiн – не найманець, не «дикий гусак», а провiдний фiнансист-консультант, багата людина, яка обертаеться в найвищих колах, i, здавалося б, потрiбна йому та наша вiйна? Однак вiн тут. Проста вiдкрита людина з приемною посмiшкою i душею патрiота, одним словом, прагматичний романтик, як i бiльшiсть наших добровольцiв. Пам’ятаю, як Франко говорив Фiларету, заступнику комбата: «Коли ми переможемо, я стану головою Нацiонального банку Украiни i поламаю всi схеми олiгархiв. А я iхнi схеми за час роботи в Украiнi добре вивчив, повiр менi, Фiле!»

Небо над нами – сине, а сонце – невблаганне.