Іловайськ. Розповіді про справжніх людей

«Може нерв який перебило? А якщо в хребет зайшло?»

Поруч загуркотiв бетеер, iз люка висунувся командир екiпажу:

– «Трьохсотi» е? – побачив Кабана, здивувався. – Сiрий, йопересете? Як же так? От суки! Сiрий, ми iх там усiх замочили! Агов, давайте його сюди!

Хтось пiдскочив, потягнув прикордонника вгору, закректiв i заматюкався:

– Б…, ну, важелезний же, кабан!

Кабана насилу пiдняли i запхали всередину бетеера, де вже лежав один прикордонник. Йому посiкло плече осколками, коли вiн витягав з-пiд обстрiлу поранених нацгвардiйцiв.

– Давайте, женiть до Амвросiiвки. Ми зараз на заставу передамо, щоб лiкарiв викликали, – кричав на повну силу Дiмон. – Знаеш, де лiкарня?

«А що iх викликати? – подумав Кабан. – Зараз ранок, всi на роботi».

Отямився вiн в операцiйнiй. На нього поверх маски здивовано дивився високий худорлявий лiкар.

– Ти не кашляти не можеш? – приемним голосом запитав лiкар. – Я вже третiй раз тобi рану висушую, а ти кашляти починаеш, i кров, як з поросяти, хлюпае. Там у тебе дiрка велика, я мушу на нутрощi подивитися, чи не зачепило.

Можеш не кашляти?

– Я спробую, – не своiм голосом прохрипiв Кабан. – Курити дуже хочеться.

– В операцiйнiй курити заборонено, сам розумiеш.

Лiкар з медсестрою знову розпочали манiпуляцii, а Кабан завмер i затамував подих, але вже через хвилину не змiг утримати спазм, розкашлявся, а з рани фонтаном бризнула кров.

– Нi, дорогенький, так не пiде. По-перше, тебе сюди не одного привезли – усiх лiкувати треба, а по-друге, якщо будеш кашляти, рану ми тобi не зашиемо.

Можеш не кашляти? Не кашляй, я тобi кажу! – лiкар не нервував, просто говорив наполегливо i лагiдно. Голос його звучав приемно, i Кабану дуже хотiлося не кашляти, але вiн не мiг утриматися – кашель стиснув груди, розiдрав гортань i вийшов сиплим звуком через горло i чавканням кровi в боцi.

– Кури! – чиiсь руки встромили до рота сигарету – дотик пальцiв до губiв був однозначно жiночим – i пiдкурили. Кабан затягнувся, в головi на мить запаморочилося, i бiль, який тягнув увесь лiвий бiк, притих.

Вiн вiдкрив очi i з подивом зрозумiв, що досi лежить в операцiйнiй на столi – i курить. Сигарету пiдносила невеличка повненька медсестра.

– Ти диви, дiйсно не кашляе! Пощастило тобi, в сорочцi народився – всерединi все цiле, тiльки м’язи дебело розiрвало на пузi, а воно в тебе чимале, ха-ха. Зараз зашиемо, не переймайся, докури. Сестра, не смiтiть попелом, будь ласка, це ж не крематорiй. Принаймнi, поки я тут головний лiкар, ха-ха.