Максим Рильський

Ту нетривалу фiнальну пору його творчого спалаху назвуть «третiм цвiтiнням» – цвiтiнням пiсля пережитих жорстоких морозiв…

Володимир Панченко

Неокласики: не в ритм з добою?

Украiнська неокласика

Якiв Савченко

?І?

Украiнська поезiя за 6 рокiв революцiйноi боротьби, почавши в 1917 роцi майже з одноi ноти й одним голосом (за виемком Семенка, що щепив галузки футуризму), нинi досягла тоi межi, де ясно позначились тi основнi лiнii, по котрим пiде далi кожний iз напрямкiв в украiнськiй поезii в своему процесi формальних надбань, а також точнiшого й чiткiшого обкреслення своiх свiтоглядiв та теоретичного обгрунтовання.

Власне, зараз не тiльки намiченi лiнii диференцiацii – вони вже факт, що мають за собою i певну традiцiю, i певну, бiльшу чи меншу культуру («Панфутуристи», «Гарт», «Плуг», «Неокласики», а також група молодих письменникiв, котрi й iдеологично загрузли в нацiональнiй романтицi: Косинка, Осьмачка, Пiдмогильний, – формально ж плутаються на обнiжках згаданих угруповань).

Цей факт – i сам по собi, i по своiм реальним наслiдкам – явище вiдрадне й глибоко сiмптоматичне. Воно свiдчить про те, що не тiльки поезiя, а все украiнське письменство в цiлому ступило на шлях нормального й соковитого розвитку, инакше кажучи, почало мати постiйний, так мовити, оплоднюючий кровообмiн. З другого боку, це явище також свiдчить про те, що утворився в нашому письменствi насичений кров’ю резерв, без котрого поступу в культурi не може бути.

І коли нашвидку i здалеку оцiнити фактичну суму придбання нашим письменством за часи революцii од незвичайноi досi для нього диференцiацii мистецькоi думки, стилiв, форм, теоретичних катехизисiв, можна було б зопалу сказати: поз Росiю, чи через Росiю (думаю i поз, i через, Росiя – осередок пролетарськоi революцii.

На Вкраiнi пiд ударами Жовтня вперше працюючi маси стали до культурного будiвництва. Цi два фактори дали основний змiст i напрямок згаданим угрупованням) летить шлях украiнського письменства до нечуваних, ще вершин i обрiiв. В усякому разi на багато миль далi вiд себе: такого нудного й затяганого, – вiд своiх розкуйовдженостi та iнтелiгентськоi псiхопатичноi космичности.

В такiй загально-зовнiшнiй оцiнцi наслiдкiв широкоi й чiткоi диференцiацii в нашому письменствi е безперечно правильнi прогнози: льот ширшання його, глибока певнiсть i радiсний захват свiдомости вiд своiх невичерпуваних i ще зовсiм не промовляе змарнованих сил, у котрих чорноземна мiць мас.