Симон Петлюра

Лiдери нечисленноi партii соцiалiстiв-самостiйникiв прагнули за допомогою делегатiв з’iзду вчинити негайний вiйськовий переворот – заарештувати командувача Киiвського вiйськового округу та проголосити Украiну незалежною державою. Але бiльшiсть делегатiв з’iзду пiд впливом С. Петлюри та В. Винниченка виступила лише за автономiю Украiни й украiнiзацiю армii. Петлюра пропонував перевести всiх солдат-украiнцiв на Пiвденно-Захiдний фронт i «вирвати» iх «iз рук росiйського командування».

З’iзд ухвалив створити при Центральнiй Радi Украiнський Генеральний вiйськовий комiтет, який би взявся за органiзацiю украiнського вiйська. До складу комiтету ввiйшли: В. Винниченко, С. Петлюра, М. Мiхновський та iншi. Незабаром Петлюра очолив цей комiтет, хоча на той час вiн iще не був самостiйним полiтиком. Із приiздом до Киева вiн увiйшов до «клану» Винниченка й почав керуватися рiшеннями ЦК УСДРП.

Із травня 1917-го нацiональне питання стало одним iз найхворобливiших для новоi влади.

Полiтичнi структури Тимчасового уряду не визнали рiшень вiйськового з’iзду, назвавши Украiнський Генеральний комiтет «цiлковито приватною самостiйною органiзацiею». Несхвально поставилася влада й до iдеi «украiнiзацii» армii. О. Керенський, тодi ще вiйськовий мiнiстр Тимчасового уряду, прибувши до Киева 20 травня, заявив, що перегрупування вiйськ за нацiональним принципом неможливе. 26 травня Центральна Рада звернулася до Тимчасового уряду iз пропозицiею визнати автономiю Украiни у складi Росii. Але з Петрограда надiйшли категорична вiдмова й заборона проведення ІІ Всеукраiнського вiйськового з’iзду. Центральна Рада вирiшила готуватися до «самовiльного» проголошення автономii Украiни. Вiдтак, Симон Петлюра залишився правителем без влади. Генеральний комiтет на той час лише на словах мiг на щось упливати, адже бiльшiсть вiйськових очiльникiв його iгнорувала.

ІІ Всеукраiнський вiйськовий з’iзд вiдкрився 7 червня i став, по сутi, першим трiумфом Петлюри – з’iзд знаменував народження Симона як полiтика, який нарештi почав виходити з тiнi Винниченка.

З’iзд затвердив Петлюру як главу Генерального комiтету та прийняв рiшення про те, що накази комiтету будуть обов’язковими для всiх воякiв-украiнцiв i украiнських вiйськових органiзацiй, ультимативно вимагаючи вiд росiйського командування визнати Генеральний комiтет.