Тарас Шевченко та його доба. Том 1

«В той… час, як Петефi зi зброею в руках боровся в лавах угорського революцiйного вiйська… засуджений за своi революцiйнi прагнення Шевченко блукав на засланнi в Оренбурзьких степах»[96 - Л. Первомайський. Шандор Петефi (Нотатки перекладача). В книзi: Ш. Петефi. Поезii. К., 1958. С. 32 – 34.]. Революцiйна спрямованiсть не заважала Петефi писати поезii про особисте кохання, створювати чудовi лiтературнi мiнiатюри про природу, в яких так яскраво вiдобразилася душа молодого поета, що загинув пiсля 26 рокiв життя, промайнувши блискавкою на небi свiтовоi поезii, – якраз у часи, коли полум’я Шевченковоi творчостi розпалювалося все яскравiше.

Генiальний виразник одвiчних прагнень народiв Росii

В iсторii свiтовоi лiтератури першоi половини ХІХ ст. Шевченко, мабуть, единий поет, який цiлком зосередився на iдеi визволення трудящих i висловив цю iдею з незрiвнянною силою поетичного слова. Вiн прийшов в украiнську лiтературу саме тодi, коли чаша народного лиха переповнилася до краю.

Народнi пiснi розповiдали про важку працю на панщинi, про сумну долю селянина-крiпака. Вони оспiвували Колiiвщину, що скiнчилася жорстокою розправою над повстанцями в Коднi, згадували про Турбаiвське повстання з його не менш трагiчним кiнцем. Повбивали Базилевських, але замiсть одних панiв з’являлися iншi. Поганою розрадою було прислiв’я «хоч гiрше, та iнше».

А лiрники все тягнули сумну пiсню про Правду i Неправду:

Чи ти, Правда, вмерла, чи ти заключенна,

Що так Неправда увесь свiт зажерла?

Бо тепер Правда сидить у темницi,

А тая Неправда з панами в свiтлицi.

Бо тепер Правда сльозами вмивае,

А тая Неправда з панами гуляе…

Неорганiзований народний протест, не виявлений до кiнця народний гнiв збирались над Росiйською iмперiею як величезна хмара, що насуваеться, наливаючись свинцевим кольором. Насунеться i висить.

Навколо все нiби тихо. Але раптом гримить перший удар грому, перший розряд електрики, що нагромадився в повiтрi. Ось таким ударом у 30 – 40-вi роки ХІХ ст. вибухнула поезiя Шевченка.

Невпинне шукання правди i гострий бiль вiд соцiальноi несправедливостi, бурхливий протест i гнiв, що набирався вiками у поневолених селянських масах Росiйськоi iмперii, – все це знайшло собi генiального виразника в особi Шевченка.