Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Лапського та iнших польських вчених старшого i молодшого поколiння, якi вивчають спадщину Шевченка, значно поповнять наукову шевченкiвську лiтературу в Польщi, висвiтлять набагато ширше творчiсть генiального Кобзаря – великого друга польського народу…

В ювiлейнi днi видатнi радянськi вченi виступили з статтями про Т. Г. Шевченка за рубежем: статтi академiка О. І. Бiлецького надрукованi в журналах «Дружно вперед» (№ 3), «Przyjazn», № 13, члена-кореспондента АН УРСР Є. П. Кирилюка в «Дуклi» (№ 1), в журналах «Soviet Union» (№ 3), «Кур’ер ЮНЕСКО» (березень), в «Информационном бюллетене ЮНЕСКО» (1 – 15.

ІІІ), члена-кореспондента АН УРСР Є. С. Шаблiовського в газ. «Украiнське життя» (15.ІІІ), академiка М. Т. Рильського – «Литературна мислъ» (№ 2), в iталiйському журналi «Realita Sovietica» (№ 4), І. Романченка – в тижневику «Nowe czasy» (10.ІІІ) та iн.

Зарубiжнi вченi – критики й публiцисти – подiлилися своiми думками про Кобзаря з украiнськими читачами. Так угорський лiтературознавець Дьордь Радо виступив з грунтовною статтею «Як угорцi познайомилися з великим поетом», в якiй докладно висвiтлив питання про поширення й оцiнку творiв Шевченка в Угорщинi.

Д. Вiр, Ю. Кокавець, грецька письменниця i громадська дiячка, перекладач поезiй Шевченка Еллi Алексiу та iншi виступили зi статтями в республiканськiй пресi, зокрема в «Лiтературнiй Украiнi». Завдяки Е. Алексiу на сторiнках лiтературно-публiцистичного журналу грецьких полiтемiгрантiв «Пiрсос», що видаеться в НДР, було вмiщено статтю про Т.

Г. Шевченка i переклади його поезiй.

В iнтерв’ю з кореспондентом «Лiтературноi Украiни» Еллi Алексiу вiд iменi тих полiтичних грецьких емiгрантiв, що перебували тодi в СРСР, сказала такi зворушливi слова: «Дивлюсь на Шевченка очима гречанки i бачу, що вiн i творчiстю своею, i всiм своiм життям немов перегукуеться з нами. Вiн наш брат по стражданнях, переслiдуваннях, тюрмах, рiзних заборонах. Вiн наш брат i по мрiях, переконаннях, по вiрi у свiтле завтра.

Перебуваючи нинi в емiграцii, ми, як i вiн колись, мрiемо про батькiвщину, сподiваемось жити серед свого народу i вiримо у велику сiм’ю народiв, яку передбачав великий пророк («Лiтературна Украiна» вiд 30 травня 1961 р.).

Все передове людство засвiдчило свою глибоку шану до украiнського Кобзаря, вплело новi квiти у вiчно живий, нев’янучий вiнок його слави. Вiдзначення в усьому свiтi сторiччя з дня смертi великого украiнського поета-революцiонера Т. Г.