Тарас Шевченко та його доба. Том 1

У помiщика Енгельгардта, крiпаком якого народився Шевченко, вiн вважався «ремесленным человеком», вiн похоже «списывал» рiдних i знайомих помiщика. Помiщик послав Шевченка в Петербург учитися ремесла декоративного розпису. Тут i вiдбулася зустрiч, яка вирiшила долю Шевченка, зустрiч хлопчика-крiпака, який малював статую Сатурна в Лiтньому саду, з художником Сошенком. Долею талановитого крiпака зацiкавились Венецiанов, Брюллов, Жуковський, якi за 2500 карбованцiв домоглись викупу Шевченка на волю.

«Вiльний художник» на рiднiй землi

Шевченко 1845 р.

закiнчуе вiльним слухачем Академiю художеств, здобувае звання «вiльного художника». Того ж року Шевченко переiжджае до Киева i весь вiддаеться планам визволення й освiти украiнського народу. Великий громадянин i поет мрiе про створення нацiональноi культури свого народу, мрiе створити в Киевi Украiнську академiю художеств, вiн задумуе кiлька великих видань з iсторii Украiни, видае перший том своiх малюнкiв, присвячених життю народу, природi, iсторii Украiни – «Живописная Украина».

Шевченко-художник розвивався в тiсному взаемозв’язку з Шевченком-поетом. Гострота бачення художника, його загострене здорове сприйняття навколишнього свiту надавали особливоi повнокровностi баченню свiту поетом. Поетичнi образи породжували й навiвали теми картин, малюнкiв. Нерiдко Шевченко iлюстрував своi лiтературнi твори (наприклад, поеми «Катерина», «Гамалiя», «Наймичка»).

Царське самодержавство однаково «високо» оцiнило обидвi сторони обдарування великого поета.

Коли в 1847 р. Шевченко був арештований i засланий, Микола І власноручно написав на вироку: «Под строжайший надзор, с запрещением писать и рисовать».

Заборона малювати була одним з найтяжчих переживань Тараса Григоровича Шевченка на засланнi. Вiн пише в своему щоденнику: «Смотреть и не сметь рисовать – это такая мука, которую поймёт только настоящий художник».

Коли 1858 р. хворий i змучений Шевченко повертаеться iз заслання, вiн гаряче береться здiйснювати те, про що мрiяв у неволi: «… уеду на дешёвый хлеб в мою милую Малороссию и примусь за исполнение эстампов… Из всех изящных искусств мне теперь больше всех нравится гравюра.

И не без основания. Быть хорошим гравёром, значит быть распространителем прекрасного и поучительного в обществе. Прекраснейшее, благороднейшее призвание гравера.

Сколько изящнейших произведений, доступных только богачам, коптилось бы в мрачных галлереях без твоего чудотворного резца?»

Цi слова чудовi.