Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Могутнiм весняним громом прогримiло його слово про Украiну.

Вивезений з дому майже непомiтним хлопчиком у натовпi панськоi челядi, Тарас Шевченко повернувся в Украiну через 14 рокiв загальновизнаним народним поетом. Як свого рiдного спiвця зустрiчали Шевченка селяни. З ентузiазмом розкрила йому обiйми передова украiнська iнтелiгенцiя, навiть помiщицтво, пожвавiшавши, запобiгало перед ним. Молодий Тарас сповнений життя, енергii, вiн багато подорожуе по селах Киiвщини, Полтавщини, Чернiгiвщини; як художник Археографiчноi комiсii вiдвiдуе Волинь i Подiлля, змальовуе iсторичнi мiсця, збирае етнографiчнi матерiали.

Всюди по селах бачить вiн жахливi картини крiпаччини, народного безправ’я. Серце поета обливаеться кров’ю. У Киевi в середовищi передовоi, революцiйно настроеноi молодi Тарас зустрiчаеться з багатьма однодумцями, стае незабаром членом Кирило-Мефодiiвського братства, таемного полiтичного товариства, що ставило собi за мету знищити крiпацтво, самодержавство, створити вiльну республiку – федерацiю слов’янських народiв.

Арешт i заслання

Навеснi 1847 р., повертаючись з подорожi по Украiнi, Шевченко був зустрiнутий на Днiпровськiй переправi жандармами. Мабуть, якби знайшли в арештованого бомбу, вона б не вразила iх так, як той рукописний збiрник творiв поета, що потрапив до iх рук. Звався збiрник «Три лiта» i складався вiн з вiршiв та поем, якi тiльки в рукописах i могли поширюватись. Тут була поема «Сон» – генiальна сатира на самодержавство – твiр, що вражав силою реалiзму, викривальним гнiвом, вiстря якого було спрямовано проти царя i всiеi придворноi царськоi камарильi; було тут також послання «І мертвим, i живим…», в якому Шевченко тавруе презирством оте саме украiнське панство, тупе, бездушне, продажне, що недавно визискувало «братiв незрячих, гречкосiiв»; був у збiрнику, вилученому жандармами, також грiзний «Кавказ» – твiр, що, мабуть, не мае собi рiвних у свiтовiй лiтературi за силою викриття розбiйницького колонiалiзму.

Тодi, коли на всiх язиках все мовчало, коли покiрливiсть i рабство для багатьох уже ставало нормою iснування, Шевченко оспiвуе лицарiв боротьби, лицарiв святоi волi i, звертаючись до них, проголошуе свое пророче «Борiтеся – поборете!».

У рукописному збiрнику, що потрапив до жандармiв, був також i «Заповiт», написаний Шевченком у Переяславi, на квартирi свого друга лiкаря Козачковського в 1845 р., коли був тяжко хворий.