Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Щоб захистити цi культурнi цiнностi, що мали для Украiни виключне значiння, мене викликано до Москви, де я в присутностi найвидатнiших польських наукових експертiв, викликаних з Варшави, Львова та Кракова, зачитав доповiдь, де довiв, що Киiвський унiверситет був спадкоемець Кременецького лiцею, i через те до нього й перейшли за правом цi збiрки. <…>

Перехiд на роботу до Академii наук Украiни

14. ХІ.1918 р. мене затверджено дiйсним членом Украiнськоi Академii Наук. 19.ХІІ.1918 обрано на голову 1-го вiддiлу, i цi обов’язки я виконував аж до 1.

І.1920, себто протягом цiлого 1919 року; заступав я голову-президента з 5.VII.1919 до 1.І.1920 р., виконував я також по сполученню обов’язки секретаря 1-го вiддiлу, а так само редагував 1-шу книжку «Записок» 1-го вiддiлу, як його видання. Офiцiйнi данi про мою працю на 1-му вiддiлi Академii, на Спiльному Зiбраннi i в комiсiях можна знайти в надрукованих i ненадрукованих протоколах цих академiчних установ. Вони збереглися i в моiй пам’ятi, але я iх не наводитиму. Скажу тiльки одне – працював я напружено, i праця ця мене цiлком задовольняла. Академiю допiру органiзовано, було багато планiв та надiй. На Першому Вiддiлi робота йшла дружньо. Менi припало писати мотивованi записки про тих вчених з моеi спецiальности, що iх я перший пропонував на дiйснi члени Академii або керiвники установ. Такi записки з оцiнкою iхньоi науковоi дiяльности складав я про небiжчика М. І. Бiлашiвського, що його запропоновано й обрано на дiйсного члена на катедру археологii Украiни, проф. К. В. Харламповича, обраного на дiйсного члена на катедрi iсторii церкви, про проф. О. С. Грушевського, обраного на директора Комiсii для складання Історично-географiчного словника Украiнськоi землi, про проф. В. Ю. Даниловича, обраного на посаду керiвника Археографiчноi комiсii. І тепер з почуттям великоi моральноi втiхи пригадую, як ми вчотирьох (Аг. Ю. Кримський, С. О. Єфремов , М. Т. Бiлашiвський та я) робили засiдання на квартирi члена 1-го вiддiлу акад. М. І. Петрова й пiшки ходили до нього на Подiл, бо вiн був розбитий паралiчем i не сходив з лiжка, дарма, що зберiг повною мiрою i пам’ять, i знання, i розум, i мову. У той же час склав я, сидячи в садочку Академii, «Збiрник матерiалiв про громадську дiяльнiсть» свого вчителя В. Б. Антоновича; цього збiрника ще не надруковано, але маю надiю в найб лижчий час надрукувати його в виданнях Украiнськоi Академii Наук.