Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Шевченкове мислення залежало вiд iдей, вироблених за попереднього поколiння; зокрема вiн стояв пiд впливом концепцiй про минуле Украiни, що висловленi в «Історii Русiв». Що було нове у Шевченка – це його революцiйна пристрасть, його безкомпромiсове засудження новiтнього Вавилона – царськоi Росii. Шевченко суворо докоряв украiнському шляхетству за те, що воно морально опоганило себе вiрнопiдданчою службою царям та поневоленням селянина-крiпака. Очевидно було б недоцiльно шукати в поета точно розробленоi полiтичноi програми.

Але своiм iсторичним значенням Шевченко переростае звичайну ролю талановитого та впливового лiтератора. Це був великий духовний провiдник свого народу, що його можна порiвняти з древнiми еврейськими пророками. В його особi украiнський нацiональний рух XIX ст. вперше досягнув вимiру, що розсаджував рамцi малоросiйського регiоналiзму»[47 - Там само. С. 178.].

Історизм – невiд’емна риса поетичноi творчостi Шевченка

На самому початку сорокових рокiв ХІХ ст.

В. Г. Белiнський вiдзначав: «Наш век – век по преимуществу исторический. Все думы, все вопросы, наши ответы на них, вся наша действительность вырастает на исторической почве»[48 - В. Г. Белинский. Полное собрание сочинений. Т. 10. С. 398.].

Що ж до лiтературноi преси, то вже на початку творчого шляху поета уважнi, вдумливi й передовi спостерiгачi гiдно оцiнили вихiд Шевченкового «Кобзаря» як подiю великого суспiльного значення. Вони побачили справжнього й дiяльного украiнського поета, незламну людину, яка мае власне, обгрунтоване реальнiстю, передусiм – знанням минулого Украiни – iсторичне бачення.

«Тема истории властно вторглась в ранние произведения Шевченка и, непрерывно обогащаемая, навсегда осталась в поле творческого внимания революционного поета, – зазначае ленiнградський шевченкознавець Юрiй Давидович Марголiс. І далi – Возникновение общественного интереса к историческим взглядам Шевченка помечено тою же датой, что и выход в свет первого сборника его стихов, а именно – 1840 годом.

В июньской книжке «Маяка» за 1840 год выступил П. Корсаков, отметивший, что стихи Шевченко являются своеобразным, неповторимым дополнением к специальным историческим сочинениям, посвящённым Украине.

В 1843 году сотрудник «Москвитянина» Ф. Китченко свои «Два слова собратам по поводу прочтения поэмы г. Шевченко «Гайдамаки» и присловье «Москвитянину» начал восклицанием: «Поэма г.