Павло Скоропадський

Незабаром Павло Петрович став командувачем бригади 1-i Кiнноi гвардiйськоi дивiзii, до якоi входили кавалергарди та кiнногвардiйцi. У 1915–1916 рр. Скоропадський тимчасово командував 5-ю гвардiйською кавалерiйською дивiзiею, гвардiйським корпусом 5-i армii. З лiта 1916 року Скоропадський уже генерал-лейтенант. Гвардiйський кiнний корпус, у якому воював Скоропадський, було переведено до Пiвденно-Захiдного фронту й перебазовано на Волинь.

Новий 1917 рiк починався для Скоропадського успiшно – вiн був тимчасово призначений командувачем 34-го армiйського корпусу що базувався у Подiльськiй губернii, перебуваючи у резервi.

У листах до дружини вiн виявляв свою «фронду» – спiвчував убивцям Распутiна, критично висловлювався щодо вiйськових та державних талантiв iмператора. Павло Скоропадський був шанувальником великого князя Миколи Миколайовича Романова, якого вiн хотiв бачити на престолi. Пiсля Лютневоi революцii Микола Миколайович був призначений главкомом, хоча тiльки на дев’ять днiв (2–11 березня 1917 р. ).

Подii 23–28 лютого 1917 р. привели до перемоги революцii, уся велика iмперiя опинилась у руках учорашнiх опозицiонерiв. У листi до дружини, вже пiсля революцii, Скоропадський напише: «…у таку важку хвилину не можу без розчулення згадати новий наш уряд, так розумно вiн дiе, i коли государ звiльнив мене вiд присяги, я йому, новому уряду, прихильний усiею душею, що енергiйно проводжу у довiрених менi частинах. Всi цi добродii: Родзянко, Львов, Гучков, Керенський i компанiя – розсудливi люди, i ми, i вся Росiя мусимо дякувати долi, що влада захоплена ними, i дай Боже нашiй багатостраждальнiй Батькiвщинi, щоб вони втрималися при владi…» Скоропадський – революцiйний генерал – умовляв i переконував солдатiв пiдтримувати Тимчасовий уряд i таврував «похмуре минуле».

Майбутнiй гетьман писав дружинi, що дуже хоче взяти «… жваву участь у суспiльному життi». Скоропадський мрiяв про полiтичну кар’еру, i в цьому ж листi дружинi вiн вiдкривае своi потаемнi сподiвання: «Данилковi [сину гетьмана.

 – В. С] потрiбно вчитися по-малоросiйськи, я теж купив собi книжку i збираюся, можливо, зробитись украiнцем, але мушу сказати по щиростi, не дуже переконаним». Фраза «зробитись украiнцем» i намагання вивчити украiнську мову свiдчать як про змiни у нацiональнiй самоiдентифiкацii генерала, так i про намiри взяти активну участь в украiнському полiтичному життi.