Кіоск

Кiоск

Андрiй Легейда

Маленьке курортне мiстечко. Життя начебто зупинилося в своему перебiгу i нiяких особливих проривiв очiкувати не доводиться. Але i в цьому тихому болотi завжди розгортаються своi драми i комедii. Ця п'еса про людей, любов, фiлософiю та маленькi чудеса …

Андрiй Легейда

Кiоск

Наш час. Рання осiнь.

Основнi дiйовi особи:

Михайло Борисович,кiоскерТетяна, молода дiвчина

Антон, ii чоловiк

Леон Якович, вiдпочиваючий з ОдесиПетрiвна,мiсцевий фотограф

Арчiбальд Клавдiевич, невiдомий чоловiк з охороною

Олена Степанiвна, вiдпочиваюча з Полтави

Антонiна

ОтецьМикола,настоятель Храму

Роза, циганкаМарина, продавчиня сувенiрiв

Тiтка Бандура, поштарка

АКТ 1

Михайло Борисович (заходить до кiоску, бурчить та готуеться до вiдкриття): Вже десять рокiв ходжу до цього мiсця, а жодного разу не куштував цiеi лiкувальноi субстанцii з бювету.

Невже хтось iз багатьох людей, що iдуть сюди, справдi вважають, що три стакана цiеi рiдини вдень значно полiпшують iх здоров’я та подовжують життя. Я кожного дня ii з пiд крана лiтрами вживаю, мало того, борщ та картоплю на нiй варю. Той що. Якби вони побачили мою медичну картку, половина з них дуже сильно б здивувалась. А iнша половина, звичайно, знайшла б десятки застережень та важливих вiдмiнностей у своему органiзмi, що допомагають виключно йому вiдчути значний прогрес пiд час вливання туди цiеi дурнопахнущоi хiмiчноi сумiшi. Мабуть правду казав покiйний головний лiкар нашоi амбулаторii: «Нiщо не вилiковуе хворобу так швидко й гарантовано, як наша вiра у професiональних лiкарiв та чудодiйнi пiгулки».

Михайло Борисович: Вiтаю вас, шановна Антонiна Петрiвно, з новим днем та початком нелегкоi справи полювання за грошима.

(Кiоскер пiдмiтае пiдлогу навколо кiоску, вивiшую цiлу купу яскравих журналiв, заходить до кiоску та перевертае табличку з написом «вiдчинено». Бiля кiоску з’являеться фотограф з кiлькома рiзними засобами для урiзноманiтнення фотографiчних образiв – шляпи, окуляри, папуга, стiйка з малюнком та розрiзом «для обличчя»).

Антонiна Петрiвна: Й Вам бажаю здоров'я, пане Михайле. Щось останнi днi полювання не дуже якось. Або звiр ляканий став, або розвиток технологiй все сильнiше давить реальних художникiв. Тепер у кожного в мобiльному е фотоапарат й вiн вважае себе спадкоемцем таланту Леонардо.