Евотон: початок

* * *

– А як щодо iншого парадоксу у зв’язку з унiкальнiстю знань? – наполягав хлопчик.

Велфарiй запитливо глянув на Злату, яка сама взялася пояснювати:

– Що для однiеi цивiлiзацii добро, для iншоi – зло. Те, що ми тобi щойно розповiли, – це загальнi принципи органiзацii та функцiонування для всього простору. Проте досвiд, отриманий цивiлiзацiею у виглядi накопичених знань разом з моральною складовою, може застосовуватися геть по-рiзному.

– Дивись, – перехопив естафету Велфарiй, – ось найпростiший приклад.

Для представника однiеi цивiлiзацii слова з тексту молитви матимуть позитивне значення i, безсумнiвно, пiд час iх проголошення викличуть у нього вiдповiднi емоцii. Далi вступае в дiю загальний принцип зарядностi, внаслiдок чого вiн вiдчувае зростання сили i, за певних умов, звiсно, нових знань. А для представника протилежноi цивiлiзацii слова молитви можуть виявитися джерелом негативних емоцiй – внаслiдок чого вiн морально спорожнiе, а стан здоров’я погiршиться.

– Тому що частинки з негативним зарядом знищують не тiльки свiдомiсть, а й iншi види матерii, а саме – бiологiчну?

– Правильно.

Проте свiдомiсть – передусiм…

Усi замовкли, а Велфарiй замислився. Злата ще нiколи не бачила такоi величезноi напруги думок, як та, що вiдбивалася на його обличчi.

– Останнiм часом я нерiдко помiчаю, що ти намагаешся приховати хвилювання… – сказала вона, перервавши тривале мовчання i приязно поклавши руку йому на плече.

Велфарiй пiдвiв очi i збентежено усмiхнувся:

– Менi вже час до Центру космологii…

– Веле! Дай менi вiдповiдь, будь ласка, ще на одне питання!

– Запитуй, – сказав вiн.

– Як на твою думку: чи може iнформацiйне поле iснувати без простору?

* * *

Центр космологii, як структурна одиниця, входив у склад Інституту науки. Інститут мiстився в величезному будинку найдивовижнiшоi архiтектури: вiд самоi землi здiймалися до неба три гiгантськi вигнутi металевi колони, що охоплювали собою п’ять поверхiв-будiвель трапецiеподiбноi форми. Центри поверхiв пронизував вертикальний трубчастий канал з окремими лiфтами, що з’еднували мiж собою примiщення рiзних рiвнiв.

Поверхи з усiх бокiв прикрашала розкiшна рослиннiсть iз духмяними вiзерунками рiдкiсних квiтiв. Верхiвки трьох колон тримали на собi оглядовий майданчик, всерединi якого мiстилася оранжерея, де кожен мав змогу вiдпочити на самотi. Звiдти вiдкривалася широка панорама на навколишнi пейзажi: Кордiс звiдусiль оточували вiковiчнi лiси i прекраснi луки.