Мер сидить на смерті

Сторiнки перегорталися зi швидкiстю вiтру, одна книжка за iншою злiтали на пiдлогу. Книжок, якi Вiрус не встиг переглянути, залишилося не бiльше десятка.

– Проблема поганяе проблему, чи не так? – загадково запитав Верховний привид.

– Я б так не сказав. Працюемо за планом… – розгубився Домовина.

– Тодi скажи менi, де живе душа Львова?..

– Ще не знаю…

– А що ти знаеш, Домовино?.. Зачiпки якiсь у тебе е?.. – Допоки Вiрус виговориться, Домовина вирiшив помовчати. За цей час, можливо, зорiентуеться, що не так.

Що могло не на жарт розлютити Верховного привида. – Я переглянув усю, яку тiльки можна, лiтературу про Львiв i нiчого не знайшов. Вилами по водi писано… Це мiсто справдi небезпечне!.. Як ми могли так спокiйно поставитися до його пiднесення, га?.. Поясни менi, ти там керуеш?.. Як це так скоро може розмножуватися свiтло?.. Де душа мiста? Звiдки треба починати шукати душу? Що е зародком свiтла?..

– Люди… – промимрив Домовина.

– Люди е всюди. Без них i нас не буде. Скажи менi, чому в Парижi нормальнi люди, а у Львовi – схибленi?.

.

– Не знаю…

– Бо сидите там i туристiв лякаете, ось чому!.. Безрукого ката випустили! Кат був призначений для пекла, а не для неба, розумiеш це ти, чи нi?..

– Розумiю… Але за ката я вже зазнав покарання…

– І що з того?.. Ти собi не уявляеш, як би вiн нам зараз допомiг. У нього було знань бiльше, нiж в Інтернетi. Бо вiн працював, учився, а не байдики бив!

Домовина чекав, коли Вiрус виговориться. Мав таку негарну звичку нападати, перш нiж по-нормальному розмовляти.

– Добре. Точнiше, зле… Сiдай, розказуй, що маеш. Бо часу обмаль. Якщо свiтла пошесть вiд тебе перекинеться на Європу, тобi гаплик. Повний.

– Знаю…

– Ти не знаеш! – Домовина пожалкував, що не змовчав. – Тобi не дано знати! Ти можеш тiльки здогадуватися! І то краечком своiх недорозвинених звивин! Я давно б тебе вже звiльнив. Перекинув би в Африку пiд бамбукову стрiху! Насолоджуватися сонцем i пiсками! Але справа в тому, що у твоiх львiвських привидiв мiзки ще тупiшi.

І ледачi! Попристроювалися в шикарних замках, старовинних будiвлях, кав’ярнях або в пiдземеллях соборiв!.. Романтики нiкчемнi! Подавай iм красу i затишок!.. Матимете затишок, коли будете вiчно корчитися пiд променями незгасаючого свiтла!.. А воно гряде!.. – Домовина мав передчуття, що це лише вступ до серйозноi розмови. Господи, аби тiльки вiн помилявся!..

– Добре, – врештi вгамувався Вiрус. – Скiльки я в тебе випив енергii?..

– Достатньо.