Мер сидить на смерті

 – Але зась. Завтра вiн заступить на змiну деiнде. Така робота. Бо Земля ще крутиться, слава Богу…

Лев сидiв на кухнi за столом, дивився на застиглу вечерю.

– Ти мене чекав, Леве Львовичу? – здивувалася Марi. На нього це не було схоже. Мав апетит, як у звiра. Дружина пiдозрювала, що накрив стола вдруге. Заглянула до Ганнусi i всiлася навпроти такого турботливого чоловiка. – Ти не повiриш, хто сьогоднi наробив шуму в лiкарнi… – запалювала вона iнтригу. Але Безрукий погасив ii в зародку.

– Повiрю, – сказав вiн.

 – Нинi я повiрю у все…

Марi трохи засмутило, що чоловiк проявив таку кволу зацiкавленiсть до ii iнтриги. Хвильку помовчала. Потiм пiдiйшла до холодильника, довго в ньому порпалася.

– А де шампанське, Леве?.. – запитала вона.

– Вiддав поштаревi.

– Не жартуй. Що вiн тут робив увечерi?

– Принiс листа.

– Вiд кого?..

– Вiд привида безрукого ката…

– Вiд кого, вiд кого?.. – Марi не зрозумiла жарту Лева. Думала, чоловiк готуе iй якийсь сюрприз на день народження Ганнусi. Що вмiв, то вмiв…

– Вiд привида безрукого ката, – повторив Лев.

 – Ось, – подав дружинi акуратно складеного аркуша.

Марi взяла в руки папiр i витрiщилась на чоловiка, як на диво.

– Безрукий, ти видудлив цiлу пляшку шампанського?! – кинула вона здогад. – Точно! Ти здитинiв! Ти ж не вмiеш пити. Ти що, не знаеш, що леви не п’ють?.. – дорiкнула усмiшкою. – Навiщо ти менi пiдсунув чистий папiр?..

– Що?.. – Безрукий вихопив у Марi листа i почав уголос читати. Дружина спочатку стала серйозною, а на останньому рядку спохмурнiла… Вона вiдмовлялася вiрити, що спокiй i затишок так раптово можуть закiнчитися.

Що знову доля посилае iм випробування, дивну можливiсть заробити наступну порцiю щастя… Або вiдробити щастя теперiшне… І раптом Марi дуже злякалася. За Ганнусю…

– Менi дуже прикро, але я теж маю тобi дещо сказати… – мовила Марi, все ще сподiваючись, що сьогоднiшнi новини – просто збiг жартiвливих обставин. Лев на те лише обняв ii очима. Вона так захоплюеться його люблячим поглядом.

 – У лiкарню приходив маг Наум Чортополох! – випалила Марi. – Казав, що привиди ратушi затiяли змову проти Львова – хочуть украсти в мiста душу!..

– І що мер сидить на смертi… – додав Безрукий.

– Так… – ледь чутно пiдтвердила Марi.

Уночi за Левом ганялися дракони. Замiсть вивергати вогонь вони випльовували iз себе запечену кров, з якоi плодилися змii…

4

Мiський голова Львова Юрiй Данилович Змiеборець виходив з ратушi, наче вилiтав на крилах.