Евотон: 180

А аравiець, що залишився позаду, обурено, але впiвголоса вiдповiв:

– Там тiльки про зв’язок, який ми забезпечуемо, щоб вiн залишався очiльником абсiдеумiв…

* * *

Сяйво Ігнiс весело освiтлювало алею з широкого тендерiуса, який цiлий рiк насичував своiми пахощами не тiльки Кордiс, а й бiльшу частину планети. Вулиця, краi якоi вiд зовнiшнього спостерiгача захищали високi соковито-зеленi кущi, тягнулася за обрiй уздовж масивних i величних споруд головного мiста Патрii.

На однiй з лавиць, якi активувалися лише за наближення до них патрiйця, сидiв чоловiк середнiх рокiв з волоссям вершкового кольору, невисокий, дещо повнявий.

Сидiв iз заплющеними очима i напруженим виразом обличчя. Деколи проглядалися ледь помiтнi рухи нижньоi щелепи… Раптом вiн промовив, як i ранiше, зберiгаючи повiки заплющеними:

– Здрастуйте, тезiйцю! Я чекав на тебе…

– І тобi не хворiти, Фiдуцiю, – отримав сердечну вiдповiдь. – Вже встигли доповiсти про мое прибуття?

– Повiдомлення спливло, але я не проглядав його.

І тодi тезiець зрозумiв, що Фебрiс – друге сонце – досi не здiйнялося на достатню висоту, щоб тимчасово стерти будь-яке уявлення про тiнь в цiй частинi планети. А щодо крокiв сумнiвiв не мав: патрiець iх не мiг почути через подушечки на ногах спiврозмовника. Отже, всi ознаки неодмiнно указували на тезiйця.

Раптово перед гостем i збоку вiд чоловiка виникла голограма. На нiй з’явилися слова, що позначають одне з питань, яке належало вирiшити Консилiуму. «Розпуск корпусу Вартових».

Примiтно, що напроти слiв стояла звична для землян «галочка» – патрiйцям свого часу сподобався цей символ.

Тим часом тезiець насторожився: немов розумiючи подальший хiд подiй, а може, вже досконально знаючи кожен наступний крок Консилiуму, гiсть впритул наблизився до патрiйця.

– Розумiю, що зараз мене чуе Фiдуцiй, а фактично сприймае завдяки полю весь Консилiум. І хоча я бачу лiнii наперед, надiя завжди вмирае останньою… Застерiгаю патрiйську владу вiд необдуманих крокiв, якi…

На голограмi патрiйця виник другий рядок: «Повне розiрвання домовленостей з тезiйською цивiлiзацiею»! Гостя з бiлими плямами на шерстi чорного кольору помiтно пересмикнуло: наступають епохальнi хвилини, якi, можливо, спричинять змiни на довгi мiльйони рокiв…

– Якщо Патрiя вiдмовиться вiд спiвпрацi з нами, тодi ми неодмiнно знайдемо iншого покупця на iнший товар!

На голограмi тезiйця запобiгливо виникло зображення зошита.