Евотон: 180

Поверхи зовнi виступали у простiр холу довгастими балконами, якi крiпилися до бiчноi поверхнi i нiяк не сполучалися мiж собою, окрiм як зовнiшнiм лiфтом-платформою на антигравiтацii.

Виникла бiля Майкла голограма люб’язно запропонувала ввести або iм’я того, що вiдбувае термiн, або значення частоти його евотона. Американець ввiв данi двох землян першоi Формацii i прийняв запрошення Системи пройти до iхнiх камер. Вiн чекав, доки два Ферруанцi, що його супроводжували, вишикуються в особливому порядку: один – перед ним, а iнший – позаду.

Саме таким чином всiх супроводжували роботи мiсячноi колонii. Побачити когось мiж ними було неможливо.

Усi примiщення будiвлi в цiлях запобiгання хвилюванням освiтлювали темно-синiм свiтлом. Освiтлення дихало разом зi всiма: колiр поступово i плавно змiнювався вiд блакитного до темно-синього i навпаки. На пiдлозi у всiх примiщеннях не було видно жодного предмету, жодного виступу. Лише iдеально гладка i рiвна поверхня… Майкл вiдкрив панель управлiння Помiчником на своiх лiнзах i подумки активував тепловiзор: простiр мiж Ферруанцями заповнили ув’язненi – рухливi червонi силуети.

Звiсно, лiнз з тепловiзорами у них не було, а режим невидимостi вмикали для кожного з них перед тим, як вони покидали камеру. Другий захiд безпеки.

Землянин рушив разом з Ферруанцями праворуч, до лiфта-платформи, який зупинявся бiля зовнiшнього краю балконiв iз синiм пiдсвiчуванням. Щойно Майкл зупинився, виникли й ущiльнилися поручнi лiфта.

На тридцять п’ятому поверсi очiльника другоi Формацii чекав Пшемислав – представник Поколiння, вiдповiдальний за колонiю другоi Формацii. У цiй же будiвлi мiстилася колонiя першоi Формацii, керiвник якоi мав таку ж посаду.

Майкл роздивлявся Пшемислава: зрiст – десь метр сiмдесят п’ять, середньоi довжини розтрiпане каштанове волосся, iскристi карi очi. Округле з чiткою лiнiею пiдборiддя обличчя освiтлювала щира усмiшка, примушуючи Майкла посмiхнутися у вiдповiдь. Поляк був його близьким другом…

– Пшемиславе! – тепло промовив американець.

– Майкле! Чудова краватка! – весело вiдзначив поляк.

Хлопцi потиснули один одному руки i дружньо обнялися. Ферруанцi залишилися бiля лiфта-платформи, а земляни вiдправилися в коридор за номером п’ятдесят п’ять.

– Дiвчину й чоловiка доправили сьогоднi. Вже сiм годин перебувають у камерi. Передали менi, оскiльки iх затримали абсiдеуми, а не полiцiя Ради…

– Так, я в курсi.