Евотон: 180

– Вдруге за сьогоднi… Простiр спiлкуеться зi мною…

– Справдi, в iнформацiйному полi присутня тiльки та iнформацiя, яку ти щойно озвучив.

– Ситуацiя змiнилася… – все так само задумливо усерединi голови друга пролунав голос Майкла.

– Проте пропонувати йому владу з ув’язнення i полону – самогубство. Отже iснуе щось, що тобою не вимовлялося тодi, але що зрозумiв i прийняв Вархунд. Тому в полi не iснуе вiдповiдних даних.

– Баланс порушився, Пшемиславе! – з деякою тривогою промовив очiльник другоi Формацii.

– Хай твоi абсiдеуми горять у пеклi! – обурився Пшемислав. – Не хочеш вiдповiдати – не потрiбно!

– Абсiдеуми? – Майкл виринув iз роздумiв. – Мiж iншим, саме вони забезпечили нашим земним цивiлiзацiям мир i спокiй. З одного боку, тепер немае ворога. З iншого – допомогли органiзувати сулiвейцiв, повернути iх в наше столiття. Пам’ятаеш, що почали витворяти земляни в сулiвейських державах пiсля перемоги над абсiдеумами?!

– Добре тодi iм пропаганда промила мiзки…

– Утiм, зауваж, ця пропаганда зiграла злий жарт iз ними ж! «Абсiдеуми – визволителi вiд гнiту Ради i Поколiння!» Ну що ж… Довелося скористатися закладеною в iхнiй мозок установкою, яку завдяки Випромiнювачам покiйного китайця тепер не виб’еш без iх повторного використання.

– Атож… Що може спричинити небезпеку для iхнього здоров’я, – почулося вiд Пшемислава. – Є абсiдеуми – е спокiй на Землi.

Парадокс! Скажи таку фразу кiлька рокiв тому – покрутили б пальцем бiля скронi.

– Точно, приятелю. Але якщо наш пес зiрветься з ланцюга, то за ним рвонуть i сулiвейцi! – американець знову замислився, а потiм махнув рукою iз словами: – А! Гори воно все в пеклi! – i розсмiявся, тим самим видавши першi звуки за весь час здiйснення Виклику.

Хлопцi, яких продовжували супроводжувати Ферруанцi, не вiдстаючи вiд них нi на крок, попрямували назустрiч абсiдеуму, котрий за мить мирно розминувся з ними.

Костюм прибульця привертав увагу витонченiстю форм i строгiстю стилю: блискучi туфлi, випрасуванi брюки, розстебнутий на два верхнi гудзики комiрець бiлоснiжноi сорочки, злегка звужений у талii пiджак. Погляд нерухомий i зосереджений. Як завжди… Інодi здавалося, що така поведiнка – вищий ступiнь зневаги, а деколи – iхнiй природний стан.