Евотон: 180

 – Я хочу поглянути в його обличчя! – закричав землянин, здiйснюючи рухи, якi iмiтували спробу розкрити груди Майкла голiруч. Його негайно наздогнали Ферруанцi i привели до тями: спершу вiдтягнули вiд хлопця, а потiм кiнцiвка металевого вартового, що е аналогом людськоi руки, зупинилася в декiлькох мiлiметрах вiд плеча божевiльного i випустила обпалюючий потiк свiтла на шкiру.

– Вiдвести в кiмнату для допитiв! – скомандував вiдповiдальний.

Ув’язнений здригнувся вiд дотику роботiв i прокричав, озираючись то на конвоiрiв, то навсiбiч:

– Клаудеуми… Вони всюди! З туману! З туману… Хуртовина приховуе iх… Обступили! – його очi, наповненi жахом, страхiтливо сфокусувалися на точцi за плечем поляка, а тремтячi губи повторювали: – Буфер аномалii за кiлометр, а зараз – бiля обличчя, i з буфера з’являеться…

Пшемислав не слухав марення, викликавши голограму з показниками дiагностики очiльника другоi Формацii, на якiй переважав зелений колiр, що символiзував здоровий стан.

– Клаудеумське обличчя, – продовжував божевiльний, – iхнi випуклi очi поглинають твое вiддзеркалення… – нарештi вiн остаточно заспокоiвся. Ферруанцi-конвоiри негайно забрали його.

– І хто ж вiн, не скажеш менi? Ти ж знаеш його! – пiдозрiло запитав поляк, дивлячись на пульс американця, пiдсвiчений блакитним кольором на голограмi. Сiмдесят чотири удари в хвилину. Сiмдесят п’ять. Сiмдесят дев’ять! Вiсiмдесят шiсть! Майкл спостерiгав за подiями бiля входу в кiмнату для допитiв…

Далеко за спиною Майкла, на початку головного коридору, промайнув тендерiець.

Одночасно краем ока поляк помiтив, як абсiдеуми вкотре зiрвалися з мiсця.

Вiсiмдесят дев’ять! Дев’яносто два!

Саме в цей момент вiдповiдальний почув Виклик вiд Майкла з проханням не чiпати iнопланетян. «Тендерiець у мене за спиною?» – запитав вiн у Пшемислава, який озирнувся i побачив, як абсiдеуми роздiлилися: два накинулися на невидимого землянина мiж Ферруанцями, а iншi – на тендерiйця.

Утiм, щойно перший абсiдеум наблизився до тендерiйця на потенцiйно небезпечну вiдстань, вмить отримав серiю опiкiв, що примусило його вiдскочити. Температура тiла тендерiйцiв значно перевищувала як абсiдеумську, так i земну. А в мiсцях потенцiйноi небезпеки дiлянки тканини ще нагрiвались.

– Сперечаемося, що божевiльного тут вже немае? – запитав Майкл.

– Ставлю свою посаду вiдповiдального, що е, – нехитро вiдповiдав поляк.