Евотон: 180

Алон, що перебувае на Патрii, вiдчайдушно намагаеться перешкодити активацii супутникiв, запiдозривши зраду…

Водночас на Деумii вiдбуваються подii, якi змiнять розстановку сил у галактицi на багато тисячолiть. В Айюмi вселяеться душа клаудеума! Абсiдеум, який супроводжував дiвчинку, отримуе наказ сховати ii у свiй вiртуальний свiт i доставити очiльнику абсiдеумськоi цивiлiзацii. Але Велфарiй i Андрiй знищують абсiдеума…

Користуючись вiдсутнiстю голови Ради, зрадники на Землi вiдкривають своi обличчя. Зосередивши навколо себе землян, якi жадають абсiдеумських золота й технологiй у обмiн на евотони, заручившись пiдтримкою населення планети, яке зневажае Поколiння, а також розiгравши спектакль зi знищенням бiйцiв збройних сил Ради молодими землянами, Су Лiвей захоплюе владу й засновуе нову державу – Сулiвею.

Автором ретельно спланованого плану виявляеться не хто iнший, як очiльник абсiдеумськоi цивiлiзацii – Вархунд.

Андрiй, Велфарiй i Айюмi повертаються на Землю. Держави, що залишилися вiрними колишнiй Радi, разом iз Поколiнням засновують Формацii – два свiти, що паралельно iснують на однiй i тiй самiй територii.

Вiдновлена Рада першоi Формацii – для старого поколiння, а наддержава другоi Формацii – для нового. Не сподiваючись на допомогу патрiйцiв, якi залишилися iзольованими на своiй планетi через активацiю Шолома, у фiнальнiй битвi з абсiдеумами зiйшлися Формацii i… тезiець, котрий надав допомогу в обмiн на сiмсот п’ятдесят рокiв монопольного видобутку золота i срiбла на Землi!

Врештi-решт, Вархунд все ж таки добираеться до клаудеумського скарбу, захованого в Айюмi.

Проте зiткнення з нею заражае очiльника iнтервентiв вiрусом Змiн: вiдтепер кожний з абсiдеумiв, який наблизиться до Вархунда, втрачае здатнiсть до слiпоi покори!

І тодi Майкл як очiльник другоi Формацii, використовуючи наданий клаудеумами «козир», робить Вархунду божевiльну пропозицiю!

Роздiл 1

Вiн дивився на своi покритi попелом долонi, на яких проступала кров з численних дрiбних порiзiв, i часто клiпав – у вiях забилися смiтинки.

Щомитi потужнi вибухи вiддавалися гучною вiбрацiею в головi. Простiр мiж гiр, який ще недавно виблискував соковитими барвами тропiкiв, тепер палахкотiв високою загравою агресивного полум’я.

Чоловiк ледве звiвся на ноги i, накульгуючи, важко побрiв мiж стiн з обгорiлих, розплавлених або спотворених залишкiв етонних тенет, Атонiв, антигравiв i модулiв, якi не встигли трансформуватися з пилових частинок.