Евотон: 180

Водночас вiдповiдальний чудово розумiв, що не iснуе погляду, здатного передати те, що тодi вiдбувалося…

* * *

Раптово в примiщення увiрвався док i впав на колiна, упершись подряпаними долонями в металеву поверхню. По його плечу текла кров: глибока вiдкрита рана безупинно висмоктувала сили землянина, не залишаючи йому надii на порятунок. Чувся спотворений повторюваний стукiт: з живота на платформу крапала червона рiдина, але тиск у вухах приглушував цi смертоноснi звуки. П’ятнадцятий… Рукiв’я ножа стирчало iз спини дока.

Поза сумнiвом, почерк гiбриода…

Землянин виблював. Вiн спробував вiдiрвати пальцi вiд поверхнi, але марно! Гравiтацiя посилилася. Або слабкiсть. Знову пiдкотила нестерпна нудота. Слина, яка поволi тягнулася до пiдлоги, починала пропадати разом з рештою дiйсностi. Землянин закричав, але його голос трансформувався в пронизливий неприродний писк, що вiддавав технiчним походженням. Крiзь тiло прокотилася больова хвиля, вивертаючи навиворiт кожну клiтину. Немов чиiсь гострi пальцi промацували всi тканини – як зовнiшнi, так i внутрiшнi… Бiль тягнувся вiд нiг до голови суцiльною смугою, примушуючи кричати все сильнiше й сильнiше.

Реальнiсть почала повертатися. Очi побачили декiлька дисплеiв з незрозумiлими символами. Такими ж, якi його група спостерiгала в Майстернi… І знову йому цiлком чiтко здалося, що злiва знаходяться чиiсь масивнi кiнцiвки. Моторошна хвиля страху прокотилася по тiлу, доповнюючи больову. Док швидко поглянув лiворуч – порожнеча… Дисплеi, символи рiзноi щiльностi, аномалiя… Все на своiх мiсцях.

З панiчною настороженiстю повернувши голову назад, землянин здригнувся: периферичний зiр знову встромив тисячi лез у мозок! Праворуч! Страх оволодiв ним з новою силою, збиваючи дихання. Кашель… Док щосили спробував завмерти i не закашлятися. Проте стриматися не змiг… Закашлюючись, вiн встиг знову помiтити синi кiнцiвки. Нi! Пересилюючи себе i зосередившись на виходi з примiщення, землянин повз… Повз! Без прибульцiв… Без дисплеiв… Без символiв i аномалiй… Без Деумii…

Утiм, думка про те, що Земля обертаеться в сусiднiй галактицi, вмить повернула дока в суворi реалii його самотнього перебування в жорстокому свiтi.

З всемогутнiми прибульцями, котрi перебувають десь поряд, з попiльними заметами, якi обволiкають шкiру, немов мисляча субстанцiя, з хвилями на межi аномалii, що рвуть речовину в клаптi… Вiн виявив себе недалеко вiд бездиханного П’ятнадцятого, покритого Субстанцiею.