Евотон: 180

Звiвшись на ноги, тезiець до ще бiльшого загального здивування зчинив справжню iстерику, не соромлячись у виразах:

– Та як ви, пелехатi, смiете?!

– Не ображай нас марно! Ти чудово розумiв значення своiх дiй! І знав про наслiдки порушення особливого статусу Терракопi!

– Я уклав вигiдну угоду iз землянами, якi завдяки моiм старанням розгромили ворога й отримали переконливу перемогу! Сiмсот п’ятдесят рокiв! Їхне золото тепер належить нам!

– Та жоден нормальний тезiець не погодився б навiть на мiльйон рокiв!

Інопланетянин з бiлими плямами зробив декiлька крокiв убiк i пiдозрiло поглянув на представника своеi цивiлiзацii.

– Не погодився б навiть на мiльярд рокiв здобутку iхнiх металiв! Порушивши заборону, ми ризикуемо…

– Невже кормом у годiвницi?

Спiврозмовник у вiдповiдь випустив назовнi своi кiгтi, що зблиснули вiддзеркаленням розлюченого вогню. Проте очiльник групи, що, як i ранiше, перебував осторонь епiцентру розпалюваного конфлiкту, показав заборонний жест.

– Порушивши заборону, – проклiпав вiн, – ми ризикуемо потрапити в безжальну опалу патрiйськоi цивiлiзацii.

Не можна недооцiнювати ii вплив. Їi приклад, ймовiрно, наслiдуватимуть щонайменше пiвсотнi iнших свiтiв. Тобi не слiд забувати, що ми – монополiсти на видобуток, зберiгання i постачання золота лише в нашiй галактицi… А заповнити тутешнiй ринок, тим паче з схвалення патрiйцiв, в тисячу разiв легше, нiж зруйнувати iхнiй свiт на друзки, – тезiець кивнув у бiк гiбриода. – Корм у годiвницi, кажеш?

– Чудово! Тодi як же ви мене схопите, не порушивши двадцять п’ятого правила? – самовдоволено запитав тезiець.

– А ми тебе ввiчливо попросимо, щоб не шукати виконавцiв, якi, якщо знадобиться, витягнуть тебе з центру чорноi дiри!

Променi свiтла для переконливостi знову освiтили обличчя тезiйця, який добровiльно доеднався до групи, що почала поволi вiддалятися.

Тим часом очiльник тезiйцiв, затримавшись на деякий час, плавно пiдiйшов до гiбриода, нахилився й пильно оглянув його.

Обережно й дещо таемниче вiн акуратно витягнув з-пiд скривавленого бронежилета зошит з написом «Сни. Деумiя». За мить у безпосереднiй близькостi прогримiли декiлька вибухiв, прокотившись вiбрацiею по землi. Чоловiк важко розплющив очi i збентежено втупився у прибульця iз зошитом:

– Хто ти? – гiбриод спробував звестися на лiктях, але сили вже не вистачало через значну невпинну кровотечу. – Що ти за чортiвня така? – з болем у голосi запитав вiн.