Евотон: трансформація

Водночас його напарник промайнув у проходi й зачаiвся за стiною з протилежного вiд сходiв боку, щоб проконтролювати безпеку лiвоi частини вiтальнi, звiдки теоретично мiг початися обстрiл. Боець, що сховався, висунувся iз-за крiсла й провiв дулом пiстолета видимi частини кiмнати. У нiй нiкого не виявилось.

– Чисто! – промовив вiн i почув, як другий чоловiк зайняв позицiю в тiй самiй частинi вiтальнi, яку вiн щойно перевiрив. Тепер вони могли бачити один одного. Було ухвалено спiльне рiшення висуватися далi: цього разу першим почав рух боець, який щойно прикривав свого напарника.

Зробивши декiлька швидких крокiв у напрямку до вхiдних дверей i перевiривши поглядом частину будинку, яка йшла разом з коридором праворуч вiд чоловiкiв i закiнчувалася щiльно зачиненими дверима, вiн напiвпошепки промовив:

– Напевно, дiвчата бавляться…

На його спiтнiлому обличчi поступово згасала готовнiсть до дiй. Вiн розвернувся й закляк на мiсцi: його напарник лежав на пiдлозi з увiткненим у грудну клiтину ножем, а перед ним стояв один з бiйцiв Об’еднаних збройних сил Свiтовоi Ради.

Пролунав прицiльний пострiл…

З другого поверху спустилася Дiана, але, побачивши порожнi стiльцi й залишенi пiджаки, зупинилася, так i не дiйшовши до арки. Вона вимкнула поглядом голограму i прислухалася. Цiлковиту тишу нiщо не порушувало. Раптово ззаду почулися кроки. Дiана дiстала плазму й розвернулася! Айюмi з Кетрiн закричали, дивлячись iй за спину. Дiана зрозумiла, що допустила неприпустиму помилку.

– Плазму на пiдлогу! – промовив холодний голос iз-за ii спини.

Вона послухалася i, поволi опустившись, поклала зброю. Пiднявшись, жiнка плавно розвернулася. На вiдстанi всього лише декiлькох сантиметрiв вiд неi стояв чоловiк у чорному костюмi, тримаючи Дiану пiд прицiлом. Раптово жiнка краем ока побачила позаду наближення якогось об’екта. Вона розумiла, що у жодному разi не можна переводити на нього погляд, адже боець, що стоiть перед нею, пильно дивився iй прямо в очi. «Невже почув?…»

– А я питав себе… Ось вiн де… – пошепки говорив вiн iй.

 – Вашi очi – незвичайнi! Наче у дзеркало дивишся…

На останнiх словах боець опустив руки, швидко розвернувся й розчинився в повiтрi. Дiана блискавичним рухом пiдiбрала пiстолет i вистрiлила в чоловiка, якого вона розгледiла декiлькома секундами ранiше. Те ж саме зробив i вiн. Цi дii вимагали вiд стрiльцiв рiзкого стрибка убiк у момент здiйснення пострiлу. Дiана голосно застогнала. Лежачи на боцi, вона побачила кров на руцi вище лiктя.