Іван Скоропадський

Зрозумiло, царськi урядовцi оперативно нейтралiзували командування Стародубського, Чернiгiвського, Нiжинського та Переяславського полкiв, i воно, не посвячене в плани старшини, що пiшла з І. Мазепою, не було мобiлiзоване на повстання.

Про те, що стародубський полковник та його близькi спiвчутливо ставилися до мазепинцiв, свiдчить промовистий документ – донос Данила Забiли. «Маркович (Андрiй) с сестрою своею гетьманшею Скоропадскою держали мене под караулом… – писав вiн, – во время змены Мазепы, за изменника Мазепу, что я его проклинал и говорил, что Бог поможет нашему императору, что одолеет шведа, а Мазепа проклятый пропав, имя его вовеки пропало, за что он, Маркович, оскорбился великим гневом, мовячи: «Что тебе до того и проклятим за что ты зовешь Мазепу? Як Мазепа выграет, где ты поденишся? – отее тебе смерть кортить!.

.» Потому вышла гетманша Скоропадская з комнаты, в Глухове, и видя, же я спорусь з А. Маркевичем, тож оскорбилася на мене и говорила подобние слова многие, которых не могу вспомнить; токмо сие мне в память, же казала: «Мы и гетманству сему не рады, що еще Мазепа – в живых гетман и никто не силен у его булаву взять и скинути з гетманства, а мы з нужды хоть взяли (гетманство), то нам сие прощено будет. А ты, хотя и мудрый человек, а проклинаешь Мазепу напрасно…»

Стольник О. Дашков, ще не знаючи про пiдсумки виборiв 6—12 листопада 1708 р. у Глуховi, застерiгав Г. Головина: «Ежели оберут гетманом Скуропацкого, надобно иметь и на него око, понеже он есть крефтура Мазепина: он его возтавил и обогатил».

Знали про згадане i в дипломатичних колах. Так, французький посол у Стокгольмi Кампредон доповiдав мiнiстровi закордонних справ де Торсi 11 сiчня 1709 p., що «Скоропадський… е особистий приятель Мазепи».

Опинившись з великою частиною козацького контингенту у розташуваннi переважаючих сил росiйськоi армii, стародубський полковник змушений був пiдкоритися силi, царськiй режисурi виборiв.

Падiння Батурина, поразки Карла XII не додали йому й тим, хто волею долi опинився у ставцi Петра І, ентузiазму шукати зв'язку з мазепинцями.

Вони мимоволi стали марiонетками у царськiй полiтичнiй грi.

Обрання на гетьманство

1 листопада 1708 р. цар видав населенню всього Вiйська Запорозького, тобто Украiнськоi держави, «Манiфест», яким дозволяв обрати нового гетьмана замiсть «изменившаго Россiи», та обiцяв пiдтвердити всi попереднi права й привiлеi.