Кирило Розумовський

Коли стару Розумиху, уже перевдягнену в усе «панське», як вона висловлювалася, повезли до палацу, вона впала на колiна перед велетенським дзеркалом iз позолотою: свое вiдображення у ньому вона прийняла за царицю. При дворi iмператрицi Єлизавети Петрiвни навiть плiткували, що мати О. Розумовського була чаклункою i своiми чарами нiбито приворожила Єлизавету Петрiвну до свого сина. На грошi, якi iй надсилав Олексiй, пiсля смертi чоловiка вона викупила шинок у Лемешах i жваво там шинкувала. Розбагатiвши, Наталiя Розумиха поспiшила видати дочок замiж – старшу Агафiю за ткача, середню Анну за закрiйника, молодшу Вiру за реестрового козака.

У подальшому iмператриця Єлизавета Петрiвна також пiклувалася про безпеку та добробут матерi свого фаворита. Так, у листi до киiвського полковника Антона Танського вона писала: «Благородный господин полковник, я уповаю, что вы, г. полковник, по сему письму не оставите иметь великую благосклонность к охранению двора нашего гоф-интенданта Алексея Григорьевича матери его Натальи Демьяновны Разумовой, что в прилучившихся ей нуждах и являемых ей обидах особливейшим охранением содержать изволите; ибо сие зависит в диспозиции вашего благородия, в чем полагаясь на вас, остаюсь вам доброжелательной».

Подiбна особлива увага iмператрицi Єлизавети Петрiвни (не без протекцii Олексiя Розумовського) була звернута i на молодшого брата фаворита Кирила, доля якого виявилася не менш дивовижною, нiж доля його брата, до того ж вона бiльш тiсно була пов’язана з долею Украiни-Гетьманщини.

Практично все дитинство майбутнього гетьмана пройшло за випасанням батькiвських волiв. «Сыновья мои родились счастливыми: когда Алеша хаживал с крестьянскими ребятишками по орехи и грибы, он их всегда набирал вдвое более, чем товарищи, а волы, за которыми ходил Кирюша, никогда не заболевали и не сбегали с дома», – говорила пiзнiше стара Наталiя Розумиха. Хоча у тi часи дружина Григорiя Розума не могла похвалитися щасливим життям. Так, ii чоловiк спився i помер.

Старший син теж помер, залишивши на виховання матерi малолiтню дочку, а середнiй син (Олексiй) пропав без вiстi. Голодних дiтей не було чим годувати. Але у цей тяжкий час з нею, як розповiдають, трапився щасливий випадок. Шукаючи виходу iз цiеi складноi ситуацii, Наталiя Розумиха вирiшуе йти в Козелець, щоб милостинею заробити хоч якiсь грошi. Вже йдучи мiстом, вона знайшла нiж, оздоблений золотом, продавши який, вiдслужила молебень у церквi та купила дiтям хлiба.