Павло Харитоненко

За архiвними документами поки що не вдалося встановити нi дату його кончини, нi причину, через яку вiн пiшов iз життя в розквiтi лiт, навiть могила його на Петропавлiвському кладовищi Сум не збереглася.

Пiсля смертi Матвiя на братове мiсце в родиннiй справi довелося стати Івановi. Слiд сказати, що вiн змалку разом з братами i сестрами допомагав батькам поратися у господарствi й крамницi. Вчитися грунтовно йому не довелося: уся його освiта обмежилася церковнопарафiяльною школою. Вiдсутнiсть спецiальних знань Іван надолужував практичними навичками в царинi комерцii, хутко засвоюючи всi нововведення торговоi справи.

Кмiтливий i заповзятливий з природи хлопчик iнодi краще за батькiв орiентувався в закупiвлi асортименту товарiв i можливостях збiльшення прибутку. Свiй тернистий шлях у сферi торгiвлi вiн розпочав уже наприкiнцi 1840-х рокiв. Доброю школою комерцiйноi пiдготовки стала для Івана служба у бакалiйнiй крамницi курського купця Худокормова. Пiсля кiлькох рокiв роботи у нього молодий Харитоненко став конторником у торговця мануфактурою Гладкова. тут вiн дiстав змогу роз’iжджати по украiнських ярмарках, знайомитися з багатьма дiловими людьми та укладати з ними торговi договори. Найiмовiрнiше, саме в цей час у Івана зародилась iдея самому стати хазяiном. Але головну роль у виборi ним свого шляху, за визнанням Харитоненка, вiдiграв московський купець О. Монаков, за сприяння якого вiн зробив першi кроки у закупiвлi й продажу цукру.

Аби збiльшити можливостi й потенцiал своiх починань, Іван Герасимович, який уже значився в документах як купець 3-i гiльдii, надумав вiдкрити свою справу в повiтовому мiстi.

Найбiльш пiдходящим для цього вiн вважав Суми, якi з економiчного погляду були «найважливiшим пiсля Харкова мiстом у торгiвлi». Адже тут у серединi XIX сторiччя щороку проводилися три великi ярмарки (наприклад, Введенський мав обiг близько мiльйона рублiв), на яких велася переважно оптова торгiвля тими ж товарами, що й у Харковi. Значну частину торгових операцiй становив цукровий пiсок, що вивозився до найближчих губернiй, а також до Киiвськоi та Московськоi, для очищення й подальшоi переробки на рафiнад. ось чому в 1849 роцi Іван Герасимович переiхав до Сум, де разом з обоянським купцем І. Сухановим вiдкрив бакалiйну крамницю. Їхнiй спiльний капiтал тодi становив близько 10 тисяч рублiв. Партнери мали право торгувати по всiй державi. Незабаром Харитоненко став купцем 2-i гiльдii, придбав будинок i одружився з дочкою мiсцевого купця І. о.