Володимир Мономах

Це, зокрема, засвiдчуе iхня спiльна дiяльнiсть у всiх сферах життя краiни: разом вони розпоряджалися розподiлом земель мiж iншими князями, органiзовували спiльнi походи, впроваджували законодавчi норми. Так, стаття 2 Поширеноi редакцii Руськоi Правди сповiщае, що по смертi Ярослава «зiбралися сини його: Ізяслав, Святослав, Всеволод та мужi iх: Коснячко Перенег, Никифор i вiдмiнили страту (отложиша убиение за голову), натомiсть постановили кунами ся викупати; а iншi норми всi, за якими Ярослав судив, так i сини його зоставили»[18 - Памятники русского права.

: Вып. 1. Памятники права Киевского государства Х – ХІІ вв. – М., 1952. – С. 108.].

У 1059 роцi Ізяслав, Святослав i Всеволод звiльнили з в’язницi свого дядька Судислава та волi йому не подарували, а постригли в ченцi Георгiiвського монастиря в Киевi, де той i скiнчив свое живоття. Пiсля смертi в 1057 роцi смоленського князя В’ячеслава брати посадовили на його мiсце Ігоря Ярославича, «iз Володимира вивiвши»[19 - Лаврентьевская летопись // ПСРЛ.

 – Т. 1. – Стб. 162.].

Слiдом за Волинню вони прилучили до своiх володiнь i Галичину, вигнавши звiдти свого небожа Ростислава – сина Володимира Ярославича. Невдовзi Ярославичi виступили вiйною на Полоцьке князiвство: «Ярославичi ж трое, – Ізяслав, Святослав, Всеволод, – зiбравши воiв, рушили на Всеслава»[20 - Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 166.]. Холодноi зимовоi днини 1067 року Ярославичi заволодiли Мiнськом, а з настанням весни виграли вирiшальну битву з вiйськами Всеслава Полоцького.

Потому вони, «цiлувавши хрест чесний» пiдступно заманили Всеслава до себе на переговори, кажучи йому: «Прийди до нас, а ми не вчинемо тобi зла».

Той, сподiваючись на хресне цiлування, переiхав на човнi через Днiпро, на березi якого Ярославичi розiпнули своi шатри. Та брати не дотрималися хрестоцiлувальноi обiтницi i полонили його при входi до Ізяславого шатра: «І коли Ізяслав попереду йшов у шатро, а Всеслав за ним iшов, – тут i схопили вони Всеслава… переступивши хреста.

Ізяслав тодi привiв Всеслава до Киева, i всадили його в поруб (до в’язницi – В. Р.) iз двома синами»[21 - Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 167.]. Таким чином i Полоцьке князiвство стало здобутком Ярославичiв.

Їхня спiльна, злагоджена дiяльнiсть дае змогу твердити, що вона була оперта на якусь домовленiсть (ряд) мiж старшими Ярославовими синами. Цей полiтичний союз прийнято називати в науковiй лiтературi «триумвiратом Ярославичiв».