Ольга Кобилянська

] роман «Земля», крiм лiтературноi та мовноi вартостi, матиме тривале значення ще й як документ способу мислення нашого народу в час теперiшнього важкого лихолiття». А хiба не промовисто писала Леся Украiнка в листi до О. Кобилянськоi вiд 18—30 сiчня 1900 року: «Вiрте чи нi, а ми зеленоi Буковини бiльше прагнемо, нiж паризькоi вистави, надто як начиталися Вашоi «Некультурноi». Що то за пишне оповiдання, ота «Некультурна»! Я не вмiю розказати Вам, яке чудове вражiння справила вона на мене. Якi типи, якi пейзажi! В нашiй лiтературi нема пейзажиста над Вас, i я не знаю, як готова цiнити Вас за се, бо дуже люблю пейзаж в лiтературi i завжди менi його бракувало в нашому письменствi»?

Високо оцiнювали творчiсть О.

Кобилянськоi також чимало iнших вiдомих дiячiв культури. У пам'ятi, проте, найчастiше зринають слова знаного вiтчизняного майстра слова Василя Земляка: «Ольга Кобилянська була великою письменницею, бо час нiчого не заподiяв ii творам, а тiльки утвердив iх у нашому народi, принiс iх у новий свiт такими ж великими, самобутнiми i неповторними, якими вони були зразу ж пiсля своеi появи». Так було мовлено у 1963 роцi, коли столiтнiй ювiлей украiнськоi письменницi святкували в мiжнародному масштабi, коли вона стала ювiлянткою ЮНЕСКО.

Вiдтодi минуло майже пiвстолiття, але Ольгу Кобилянську, ii творчу спадщину аналогiчно сприймають i сучаснi читачi. Аби збагнути причини цього, недостатньо пам'ятати загальновiдому, начебто скромну та неоднозначну самохарактеристику письменницi: «Одна праця, одне перо та власне мое я зробили мене тим, чим я е, – робiтницею свого народу».

Отже, згадаймо про найважливiше i найвизначальнiше з ii життя i творчостi.

Частина перша

Донька небагатих родичiв

«Я роджена на Буковинi в малiм мiстечку в Гура-Гуморi року 1863,27 падолиста, в глибинi гiр карпатських, яко донька небагатих родичiв», – писала О. Кобилянська в автобiографii 1903 року. Сучасна назва цього мiстечка – Гура-Гуморулуй, розташоване воно у Пiвденнiй Буковинi, тепер Румунiя, за пiвтори сотнi кiлометрiв од Чернiвцiв.

Ольга-Марiя Кобилянська – четверта дитина в сiм'i цiсарсько-королiвського повiтового канцеляриста при мiсцевому повiтовому управлiннi Юлiана Яковича Кобилянського та його дружини Марii Йосипiвни з Вернерiв – народилася в будинку № 129 у кiнцi тамтешньоi головноi вулицi, яка простяглася вiд центру мiстечка в напрямку до старовинного монастиря Гумор, за нею утвердилася назва Манастiря Гуморулуй.