Ольга Кобилянська

Але принагiдно, коли зайшла мова про доповiдь «Дещо про iдею жiночого руху», з якою письменниця виступила 14 жовтня 1894 року на установчих зборах «Товариства руських жiнок на Буковинi», згадаемо лист О. Кобилянськоi до Євгенii Ярошинськоi вiд 2 жовтня 1894 року, виявлений нещодавно в Центральному державному iсторичному архiвi у Львовi.

В установчих зборах товариства взяли участь i члени та симпатики москвофiльськоi партii з проросiйською орiентацiею, яких називали «твердими», i нечисленнi представники народовськоi партii – «м'якi», що i вважали себе представниками украiнського народу.

Очолила товариство Марiя Матковська. Вона досить умiло маневрувала мiж багато в чому антагонiстичними таборами. О. Кобилянська як член цього товариства опiсля збирала грошi для дiтей-сирiт, навчала iх грамоти, украiнськоi мови, вiдкривала бiблiотеку. Важливе значення мала й органiзацiйна дiяльнiсть письменницi з об'еднання жiнок-русинок (украiнок), про що свiдчить такий фрагмент з ii листа: «Ласкава панi! З часописей довiдались Ви, певно, що тут, в Чернiвцях, зав'язалось товариство жiноче. Статути его писанi потроха так зв[аним] «язичiем», однай се товариство мае лучити оба табори <…>. Я, яко чиста украiнка, належу також до того товариства i бажаю з цiлого серця, щоб прилучилось i скупчилось якнайбiльше жiнок до него, бо нам румунки крадут дiвчат, румунiзуют, i пiд час, коли ми за фонетику i етимологiю сваримось, користают з того вороги нашi. Знаючи Вас (хоть не лично) яко високообразовану жiнку i добру, щиру патрiотку, покладаю i на Вашу силу надiю, надiючись, що i Ви прилучитесь до того товариства i прибудете на перше засiдання, котре мае вiдбутись 14 с[его] м[iсяця] о 3-iй годинi по обiдi в Салi Музичнiй. Буде нас бiльше украiнок, то возмемо ми керму в руки, а буде бiльше «твердих», то они. Інiцiяторкою того товариства есть панi Марiя Матковська. Вправдi, потрохи «тверда», але, зрештою, надзвичайно толерантна [пiдкреслення О. Кобилянськоi. – В. В.] i щира русинка. Грiх би було не пiдтримати еi в еi щирих замiрах. На жаль, мушу Вам заявити, що переконуюсь, що деякi украiнськi патрiоти мают замiр шкодити в своiй вузькоглядности тому товариству».

Письменниця постае мудрою, не зашореною догмами якоiсь однiеi партii, напрямку украiнкою. Очевидно, змiст листа був продиктований досвiдом життя в родинi. Завдяки батьковi всi в iхнiй сiм'i усвiдомлювали себе украiнцями, вдома звучала й украiнська мова, i украiнська пiсня.