Ольга Кобилянська

Їi батько, «дiдич поляк-емiгрант», перебрався до Галичини пiд чужим iменем «через польське повстання з Росii» й, «поживши недовго там з родиною, помер нагло з жiнкою на холеру, оставивши три доньки-сироти, котрi порозбирали заможнiшi поляки мiж себе. Так, примiром, виховувалася Луцiя, пiзнiше жiнка Иосифа Вернера, в домi графа Голуховського, будучи товаришкою дитячих забав гр. Агенора Голуховського». Ідеться про Польське повстання (iнша назва – Листопадове) – нацiонально-визвольне повстання полякiв проти Росiйськоi iмперii.

Розпочалося воно в листопадi 1830 року у Варшавi, охопило Королiвство Польське й поширилося на землi Правобережноi Украiни та Бiлорусii. Європейська громадська думка ототожнювала його зi справою боротьби проти реакцii та абсолютизму за свободу i демократiю в Європi, а захiдноевропейськi краiни прийняли численну польську емiграцiю, яку незабаром назвали «Великою емiграцiею». Згадка про дитячi забави в товариствi Агенора Голуховського, який iз 1849 року упродовж десятилiть очолював Галицьке намiсництво – вищий орган австрiйськоi влади в Галичинi, тобто був особистим представником цiсаря в цiй провiнцii, свiдчить, що родина бабусi письменницi справдi належала до знаних польських аристократичних родин. У тих колах, загальновiдомо, домiнували польськi звичаi, устрiй, мова. Але звернiмо увагу на твердження О. Кобилянськоi про те, що в Галичинi ii бабуся вийшла замiж за молодого нiмця Вернера, «котрий навчився вже не лиш польськоi, але й украiнськоi мови, а котрою володiла не менше, як муж, i його жiнка Луцiя». Отже, i дiд, i бабуся знали й шанували мову народу, серед якого жили (И. Вернер постiйно спiлкувався iз селянами, адже був помiчником управляючого маетку графiв Чижiв).

У Йосипа та Луцii Вернерiв було двое дiтей – син Станiслав (у листах його часто називали Сяхо), який жив разом iз батьками в Димцi, «вдався, на жаль, у свого дiда, колишнього фабриканта Вернера, розпившися доволi вчасно; вiн не дав працьовитим i чесним батькам сподiваноi розради й помочi на старiсть, помер, переживши родичiв, у бiдностi, ба майже в злиднях», i донька Марiя.

Народилася вона 20 липня 1837 року в селi Юркiвцях (нинi село Заставнiвського району Чернiвецькоi областi), де тимчасово мешкали батьки, а виховувалася переважно в сiм'i доброго знайомого Вернерiв, украiнського священика Миколи Урицького, який жив у сусiднiй iз Димкою Глибоцi (нинi райцентр Чернiвецькоi областi), «де була численна родина й для доньок держано гувернантку».