Ольга Кобилянська

Безперечно, неординарним був брат Юлiан (помер 11 вересня 1922 року в Чернiвцях), фiлолог за освiтою. Вiдомо, що в юностi вiн разом з Ольгою та Євгенiею також брав участь у концертах i виставах у Кiмполунзi. Як i Максим, пiд час навчання в Чернiвецькому унiверситетi привозив молодшим братам i сестрам книги, по змозi передавав iм своi знання. Пiзнiше був професором гiмназiй у Коломиi та Чернiвцях, одним iз перших в Украiнi почав працювати над латинсько-украiнськими та грецько-украiнськими словниками, е автором унiкальних наукових статей, пiдручникiв, «Латинсько-украiнського словаря» (660 сторiнок), який i досi становить цiннiсть для фахiвцiв.

За укладання цього словника Ю. Кобилянський став кавалером ордена Франца-Йосифа. Про нього як про вiдомого лексикографа мовиться в рядi енциклопедичних видань.

26 липня 1892 року Ю. Кобилянський одружився iз спольщеною iталiйкою Ізабеллою фон Ферро, батьки якоi – збiднiлi помiщики – мали садибу в селi Мiгученах (тепер село Михайлiвка Глибоцького району Чернiвецькоi областi), що межуе з Димкою.

Там часто перебувала О. Кобилянська, письменниця дуже любила ходити туди пiшки через поля. На початку столiття Юлiан збудував у Чернiвцях на вулицi Балтi-Нестора, 11 (нинi будинок № 43 на вулицi Олега Ольжича) власний дiм. У ньому протягом 1920—1925 рокiв жила О. Кобилянська.

Сестра Євгенiя так само, як i Ольга, змушена була обмежитися початковою освiтою, упродовж 5 рокiв навчалася в конвiнктi (приватна школа) «однiеi польськоi панi», про яку писала так: «Навчила мене читати i писати по-польськи, а також по-нiмецьки, залишилися у мене i уривчастi знання з французькоi мови.

Коротко кажучи, навчила мене дуже мало. Батько протягом 5 рокiв платив iй шаленi грошi, а я залишилася з тим самим розумом, який був у мене на початку». Тож згодом довелося поповнювати знання самотужки. Вона багато читала, про що, зокрема, свiдчить досить великий за обсягом блокнот, де записанi назви прочитаних у 1880-х роках творiв рiзних авторiв. Тут i Дiккенс, i Золя, i Гюго, i Шпiльгаген, i Жорж Санд, i Дюма, i багато iнших письменникiв.

З дитинства Євгенiя дуже любила музику. В ii «Спогадах» е такий запис: «В сусiдствi з нами жила одна родина, де грали на фортепiано. Не раз просиджувала я пiд цим будинком i прислухалася до iхньоi гри. Мати мала вдома гiтару без струн.

Я натягнула замiсть струн нитки i пробувала одним пальцем грати пiснi. Коли б я тепер слухала щось подiбне, це приводило б мене до вiдчаю».