Дон Жуан

115

Чекала покоiвка бездоганна

неподалiк – у затiнку скали.

Удвох вони в печеру Дон Жуана

внесли й багаття поруч розвели.

Та господиня вишукано вбрана

аж ослiпила зiр його, коли

осяяло ii раптове свiтло

i в променях лице ii розквiтло.

116

Разок монет свiтився металево

на мармурi дiвочого чола,

i брови розлiталися, як мева,

i шкiра оксамитною була.

І хоч на зрiст ця горда королева,

здавалось, як для жiнки, й чимала,

волосся iй каштанове замало

до самих нiг струнких не дiставало.

117

Як сказано вже, кучерi дiвочi

каштанового кольору були,

зате красуня чорнi мала очi,

а вii ще чорнiшi вiд смоли:

немов стрiла нiчноi поторочi,

жагучий зiр пронизував з iмли,

чи зiр змii, що, сповнена отрути,

прокинувшись, ладнаеться стрибнути.

118

Пашiло сяйвом сонячним у липнi

обличчя, наче жар, полум’яне.

Але уста!.. Побачивши подiбнi,

либонь, i кожен в захватi зiтхне.

О скульптори! Подоби вашi хибнi:

про золото жiночностi ясне

уявлення нiколи не давали

блiдi й камiннi вашi iдеали.

119

Я поясню, чому я так вважаю —

без аргументiв я – нi пари з уст.

Наприклад, я одну iрландку знаю,

що мала найгарнiший в свiтi бюст.

Та скульптор-Час принади того раю

в тiсну втовкмачив форму, як Прокруст,

i врештi для наступноi доби те

створiння залишилось не вiдбите.

120

Красуня наша теж була чудова,

та вдягнена не на iспанський смак:

пiстрява й проста суконька шовкова,

а не мантилья, чорна, нiби фрак.

Адже тому iспанка й загадкова,

i вабить, зацiкавлюючи так,

що в темному нуртуе таемниця

i чарiвна незбагненiсть мiститься.

121

А ця була у платтi iз тканини

тонкоi та квiтчастоi, мов лан.

У нiжних вушках сяяли перлини

i пояс, що облiг дiвочий стан,

у перлах був також до половини.

Але цiлком захоплювала в бран

чудова стрункiсть вишуканих нiжок,

узутих в черевички без панчiшок.

122

Їi служниця срiбло мала в косах,

що обручем зiйшлося на чолi —

то був, либонь, ii дiвочий посаг.

У неi огряднiша взагалi

була постава, хоч на нiжках босих

вона стояла мiцно на землi;

на плечi пасма падали коротшi

i не такi були рухливi очi.

123

Обидвi метушилися не всуе

(о цi жiночi ручки золотi!) —

вони голубку патрали пiсну i

бульйон зварити мали на метi.