Дон Жуан

А вiн лежав, розкиданий недбало,

неначе розповинуте дитя,

мов квiтка, котра щойно розцвiтала,

мов у гнiздi тендiтне лебедя.

Вiн був такий, що, кажучи коротше,

мiг сильно серце збурити дiвоче.

149

Прокинувшись, тiеi ж митi знову

заснув би вiн знеможено в теплi,

але уздрiв таку красу чудову,

яку не часто стрiнеш на землi.

Жiнки, як ми про те вели вже мову,

Жуана хвилювали взагалi —

i в храмi не угодникам, а дiвам

вiн бив поклони з жаром особливим.

150

До рятiвницi юноi своеi

напiвпiдвiвшись важко на руках,

вiн бачив, як змагаються лiлеi

рожевi й бiлi в неi на щоках.

Та мова, у красунi оцiеi

незрозумiла, кидала у жах.

Була то новогрецька. І просили

його поiсти, щоб змiцнити сили.

151

Жуан не розумiв. Але, чутливо

сприймаючи слова отi на слух,

вiн музику, зворушливу на диво,

вiдчув – ii мелодiю та рух.

Вона бринiла нiжно i грайливо,

мов пiсня, проникаючи до вух,

подiбна до дзвiнкого щебетання,

коли зоря згасае вже остання.

152

Дивився вiн, мов збуджений звучанням

мелодii, що здалеку сяга,

коли замрii з лагiдним старанням

ще не розвiяв сторож чи слуга.

Любив i я поспати ранком раннiм,

коли хвилина кожна дорога,

i певен, що вставати не пора ще,

бо в снi жiнки та зорi сяють краще.

153

Кiнець кiнцем розтанула омана,

i вiн живих побачив сеньйорит,

що, з пахощами разом, у Жуана

збудили неймовiрний апетит.

Огонь палав, i iжа бездоганна

чекала – яйця, кава та бiсквiт…

Але йому страшенно закортiло

бiфштекса, приготовленого вмiло.

154

Та, як на грiх, телятина зарiдко

трапляеться на грецьких островах,

де навiть i корiв нiде не видко.

Як варвари, тут смажать на рожнах

баранину – на це й дивитись гидко,

та й свiт, здаеться, нею тут пропах.

Але чомусь вважають найбагатшим

цей острiв, де живитися нема чим!

155

Тут нагадати змушений я казку

про Мiнотавра… Нинiшнi знавцi

здiймають неймовiрну свистопляску,

з принцеси смiючись, бо на лицi

коров’ячу вона носила маску.

Але слабкi були ii бiйцi,

i Пасiфая втiлення корови

обрала, щоб привчити iх до кровi.

156

До ростбiфа, як знаете здавна ви,

англiйцi небайдужi. Не кажу

про пиво, що не тичеться до справи,

бо повiсть мае теж свою межу.

Ми любимо вiйну й вiйськовi лави,

хоч я за ними зовсiм не тужу.