Дон Жуан

Основнi сфери взаемодii образiв Дон Жуана та його слуги (на матерiалi «Камiнного господаря» Лесi Украiнки та «El burlador de Sevilla» Тiрсо де Молiни): [Електронний ресурс] / Д. Новохатський. – Режим доступу: http://lesiaukrainka.crimea.ua/stown.htm. У росiйському лiтературознавствi першими спробами наукового осмислення й фахового коментування твору були такi: Брандес Г. Байрон и его произведения. – СПб. : Типография Н. А. Лебедева, 1888. – 108 с.; Дубашинский И. Поэма Байрона «Дон Жуан». – М. : Высшая школа, 1976. – 112 с.

], що його первiснi смисли (когнiтивнi фрейми), породженi севiльською легендою, «затираються» пiзнiшими iнтерпретацiями i в разi iхньоi апропрiацii масовою свiдомiстю остаточно «затiняють» первiснi смисли. У такому разi пiзнання деяких первiсних смислiв тексту не видаеться можливим на рiвнi масовоi свiдомостi або ж результати такого пiзнання не можуть змiстити набутих уявлень, що утворюють альтернативну смислову реальнiсть навколо Дон Жуана.

Крiм того, цього героя доцiльно схарактеризувати як «трансгресивного» (iз притаманними соцiальними та iн.

акцентуацiями й трансформацiями оригiнального канону, якi спiвiснують у межах донжуанiвськоi культурноi парадигми) персонажа, позаяк вiн мiстить iнтенцiю, яка реалiзуе вихiд за рамки соцiальних i психологiчних умовностей, усталених норм, звичних правил. Оповiдач у текстi конструюе навколо Дон Жуана дискурс iз «подвiйним дном», показуючи в iронiчний спосiб як трансгресивнiсть самого героя, так i тих, хто е об’ектом його зазiхань i причиною успiху.

Жорстока наша доля i зрадлива!

А ця, про котру я вам розповiв,

жорстока та пiдступна особливо.

І справдi, – джентльмен, що так розцвiв

i зовнiшнiстю й розумом на диво,

враз потрапляе в кiгтi упирiв!

І все тому, що так його невдало

це молоде створiння покохало!

Перед нами специфiчно «деформований» у художнiй уявi Дон Жуан, чий успiх у життi детермiнований не стiльки власною унiкальною природою й волею, скiльки тими, хто його оточуе:

А мав Жуан ще й деякi прикмети,

що iх цiнують високо жiнки,

яких кохати вчили не поети,

сонетнi заплiтаючи вiнки.

Щоправда, почуттiв жiночих злети

найкраще визначають не роки —

не сонце, що кружляе без зупинки,

а мiсяць служить вимiром для жiнки.

Чому? Бо цноту мiсяць навiвае.

І хай менi не шиють надарма

того, чого в думках моiх немае.

В оригiнальнiй легендi Дон Жуан – раб i володар водночас, жертва власних примх i пристрастей, а також пiдкорювач iнших.