На нашем сайте вы можете читать онлайн «Санькя». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Санькя

Автор
Дата выхода
01 октября 2015
Краткое содержание книги Санькя, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Санькя. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Захар Прилепин) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Санькя» – героїчний роман про молодих ідеалістів, які протистоять жорстокому бездарному ладу, сучасна версія «Матері» Максима Горького. Початок двохтисячних. Мітинги, бійки, спалення «Макдоналдсів», допити в «органах», любов до Батьківщини і любов до дівчини, ненависть до «буржуїв» і до влади, свинцева безнадія російського побуту з його пияцтвом, брудом, злиднями, відсутністю у людей будь-якої надії на краще і вогнище приреченої революції у фіналі… І на тлі всього цього – доля головного героя роману Сашка Тишина, якого бабуся з дідусем ласкаво називають Санькя. Він намагається змінити світ, проте у який спосіб?…
Санькя читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Санькя без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Нутро бардачка з вiдламаними дверцятами, куди Сашко двiчi укладав сiрники, якi постiйно випадали, але потiм кинув коробки бiля важеля перемикання швидкостей. Щетина водiя.
У водiя в селi тихо догнивав будинок.
У Сашка в селi жили дiдусь i бабуся, батьковi батьки. Вiн не бачив iх бiльше року. Нi восени, нi взимку, нi навеснi – хiба тiльки в теплому й сухому травнi – до села було майже не проiхати. Хiба що на тракторi. Рiдко хто наважувався вiдправитися в дорогу на iншому транспортi.
Курити бiльше не хотiлося, сигарета не скорочувала – як звичайно – дороги, але нудно, несмачно тяглася разом з дорогою, i попiл – коли машина билася об ребра вузькоколiйки – падав на штани, i водiй косував на те, як Сашко збивав iз себе iскорки.
«Мудак!» – вилаявся Сашко, жалiючи пропаленi штани, i викинув недопалену сигарету у вiкно.
Сашко з’iхав по сидiнню, розташувавшись майже напiвлежачи, розставивши для стiйкостi ноги, i спробував хоч ненадовго зберегти розслабленiсть стомленого з дороги тiла. Нова грудка завалила Сашка на водiя.
…У головi роiлося щось невловне й цiлком вiдсторонене вiд Сашка. Іншоi митi вiн сам здивовано вiдзначав це копирсання, здавалося б, своiх думок – млявий сумбур майже непiдвладних йому замiток, асоцiацiй чогось смутно визначеного iз чимось уже забутим.
Самотнiсть, видалося Сашковi, недосяжна саме тому, що не можна залишитися дiйсно наодинцi з самим собою – поза цими вiдбитками, якi залишили в тобi минулi образи, i помилки, й увесь жаль.
«Що за самотнiсть, якщо все прожите – у тобi й з тобою, немов ти продавець морозива, який усе розпродав, але ходить зi своiм лотком i, лягаючи спати, кладе його поруч, холодний…» – подумав Сашко i сам iронiчно гмукнув щодо себе. «Маячня. Яка маячня!» – сказав голос. Сашко знову не вiдповiв, але цього разу погодився.
* * *
Село було темне, у багатьох будинках не горiли вогнi.
Сашко майже не почувався зворушеним через те, що повернувся в мiсця, де вирiс.
Йому давно вже здавалося, що, вертаючись до села, складно перейнятися якою-небудь радiстю, – настiльки сумовитим i нудним було те, що являлося погляду. Кiлька селян, що неспiшно йшли узбiччям назустрiч «копiйцi», зупинилися, вдивляючись у машину: хто це там, до кого? Сашко навiть не спробував розгледiти тих, хто зупинявся, щоб нiхто його не впiзнав.











