Санькя

Чекав можливостi вийти, вибiгти, стискаючи у твердому кулаку короткий гумовий цiпок i шукаючи, кого б ударити зле, iз замахом i наповал.

– Бачиш, еге ж? – запитав його Веня, сонний, похмiльний, з очима, заплилими, мов переваренi пельменi.

Сашко кивнув.

Надiя на те, що на мiтинг не прибуде спецназ, була невелика, i вона не виправдалася.

Веня посмiхався, немов з автобуса, коли наспiе момент, вилетять не камуфляжнi дияволи у важких шоломах, а клоуни з повiтряними кульками.

Сашко безцiльно рушив до натовпу, зiгнаного за огородження.

«Як зачумлених зiбрали…»

Огородження складалося з двометрових секцiй, уздовж яких iз рiвними промiжками стояли люди у формi.

Веня пiшов слiдом за Сашком. Їхня колона перебувала на iншому боцi площi, i вже було чути чистий голос Яни, яка шикувала хлопчакiв та дiвчисьок. Бiльшiсть тих, кого розглядав i торкався на ходу Сашко, виглядали погано й бiдно. Майже всi вони були глибоко й роздратовано лiтнi.

У iхнiй поведiнцi проглядалося щось приречене, немов вони прийшли сюди з останнiх сил i бажають тут померти.

Портрети, якi вони несли на руках, притискаючи до грудей, зображували вождiв, i вождi були явно молодшi за тих, хто тут зiбрався. Миготiло м’яко всмiхнене обличчя Ленiна, збiльшене зображення, знайоме Сашковi ще по букварю. Випливало на тремтливих старечих руках спокiйне обличчя спадкоемця Іллiча. Спадкоемець був у кашкетi й погонах генералiсимуса.

Їм пропонували надрукованi на сiрому паперi тонкi газети, Сашко вiдмовлявся, Веня весело огризався.

Сьогоднiшня подiя викликала сумiш жалю й туги.

Кiлька сотень або, можливо, кiлька тисяч людей два-три рази на рiк збиралися на цiй площi – у якiйсь нез’ясованiй упевненостi, що iхнi сумнi сходки стануть причиною падiння осоружноi влади.

За минулi з часу буржуазного перевороту роки учасники мiтингiв остаточно постарiли й нiкого вже не лякали.

Правда, чотири роки тому колишнiй офiцер i, як не дивно, фiлософ, розумник, оригiнал Костенко вперше вивiв на площу юрбу злих молодикiв, якi не завжди розумiли, що роблять серед червоних прапорiв i лiтнiх людей.

За кiлька рокiв хлопцi пiдросли й прославилися своiми нахабними акцiями й гучними бiйками. Тепер рiзношерстого молодняку в партii Костенка набралося стiльки, що сьогоднiшнiй мiтинг наказали обнести залiзною огорожею. Щоб не виплеснулося…

Інодi мiцнi, яснi старики з iнтересом, надiею й легким сумнiвом вдивлялися в Сашка й Веню.