Санькя

Правий рукав його куртки висiв, руки в нього справдi не було.

– Я чув, ви говорили… – важко вимовив вiн i замовк, запнувшись.

– Тонко пiдмiчено, – продовжив Сашко. Хмелiючи, вiн ставав задиристим.

Веня засмiявся. Рогов посмiхнувся краем губ. Негатив залишився непроникним.

– Ви говорили, що ми нiкуди не лiзли, братухи зеленi. А як же Афган? Водiй сто сiмдесят шостого гiрськомотострiлецького полку. Чотирнадцять разiв пiд обстрiлом. Два поранення, братухи зеленi.

«Братухи зеленi» вiн вимовив без хамуватого натиску – просто як «хлопцi».

Афганець подивився в очi Сашковi, що стояв прямо напроти нього з вiдкоркованою пляшкою пива в руцi. Сашко раптом зрозумiв, що мужик майже тверезий.

– Ви, я чув, отут про партiю якусь говорили. Про полiтику. Нащо вам, братухи зеленi, в полiтику? Цi мавпи в пiджаках тiльки й чекають, щоб нас запроторити в яку-небудь, бля… Курити е в кого?

Сашко подумав i дав афганцевi сигарету.

– Тут не курять, – попередив вiн усмiхаючись.

– Я скрiзь курю.

Ви ж iз партii якоiсь, так? – допитувався вiн.

– З партii, – вiдповiв Сашко. – «Союз створювачiв».

– А, «союзнички». Пан Костенко й товаришi… – посмiхнувся звiрувато афганець. – Здивувалися, що знаю? Думали, бомж якийсь привокзальний на горiлку стрiляе? А я взагалi не п’ю. Я тут на людей дивлюся. Ходять цiлими днями, i нiхто не знае, як… – вiн обвiв усiх раптово почорнiлими очима, – як стискуються сiдницi, коли летить заряд мiномета. Нiхто не знае, що вiд страху можна не тремтiти, а блювати.

Вони не знають, а менi вiд цього iнодi добре, iнодi кривдно.

– Чуеш, земель, – втрутився Веня, – ти йди собi. Ми тут iз друзями вiдпочиваемо.

– Нi, постривай, я от хочу сказати… – Афганець неприязним рухом вiдсторонив руку Венi, покладену йому на плече. – Я вас «есесiвцями» не вважаю. Ну, прапор ваш схожий на фашистський, це все херня. Ви хочете уряд повалити, я теж хотiв би iх потоптати. І тих, хто вiйська до Афгану увiв, i тих, хто вивiв. І тих, хто вiйська до Чечнi увiв.

І тих, хто вивiв. І тих, хто знову ввiв. І чеченцiв заодно. Я тiльки не розумiю, от усi цi вашi яйця, якими ви кидаетеся, – це що, бля, серйозно? Я, хоч i без руки, а зараз же готовий пiти й ваш прапор водрузити на Кремль… Я однiею рукою задушити можу, i ще бiльше застрелити. Тiльки я не пiду, бо ви – клоуни. Ясно, братухи зеленi?

Рогов у цей час доiдав пельменi. Негатив крутив головою навсiбiч – схоже, йому не вистачало телевiзора.