Санькя

 – Продовжуемо мiтинг!

Хлопцi рвонули уперед, по проспекту. Мiлiцiя безсило стояла, немов почесна варта, що пропускае до мiста натовп, який вже ревiв од щастя. Площа перетiкала в пiшохiдну вулицю, але першими вони налетiли на стоянку таксi бiля дороги й торговельнi ряди з квiтами.

Продавщицi вiдбiгали, хапаючи квiти в оберемок. Похапцем, ще не навмисно, ще випадково, натовп збив одну урну й кошик iз трояндами, тюльпанами й гвоздиками – i одразу сподобалося, одразу зачепило. Коли до торговельних рядiв пiдлетiв Сашко, уся вулиця була посипана червоним, жовтим, рожевим, бордовим.

Усе це хрускотiло пiд ногами, ламалися стебла.

Сашко чомусь схопив декiлька, напевно, три або чотири букети з iще не скинутоi додолу стiйки з квiтами й недовго бiг з ними, не одразу зрозумiвши безглуздiсть свого вчинку. Пробiгаючи повз автостоянку, вiн бачив, як переляканий таксист натиснув на газ i кiлька метрiв тяг по дорозi пасажирку, яка вчепилася за дверi, ще не встигнувши сiсти, i нестямно верещала.

Іншi таксi, сигналячи й щомитi гальмуючи, хутко роз’iжджалися врiзнобiч. Сашко обсипав квiтами злиденну бiженку, яка сидiла на асфальтi з незмiнною дитиною на руках, i ледь не збив Веню, який зупинився бiля вiтрини, мабуть, у пошуках пiдходящого знаряддя.

Веня примiтив смiттеву урну, i за мить вона обрушилася на скло, пролунав гуркiт.

У цей недiльний ранок людей було ще мало. Поодинокi перехожi розходилися, кваплячись i навiть не оглядаючись. Чоловiк у синьому плащi вибiг з магазину й подрiботiв нагору по вулицi.

Ненадовго з’явився охоронець у чорному пiджацi й одразу ж зник у дверях, щось волаючи в стiльниковий телефон.

На iншому боцi вулицi стояла гарна iномарка – хтось, знехтувавши стражiв дорiг i права пiшоходiв, припаркувався саме тут. Машина давно вже верещала сигналiзацiею, чим, скорiш за все, i викликала роздратування бурхливого натовпу. Кiлька хлопцiв напрочуд легко перевернули машину набiк i потiм завалили ii на дах.

Вище по вулицi стояло ще кiлька машин – i незабаром на iхнiх дахах з дикою, майже тваринною, але мовчазною радiстю стрибали хлопцi й дiвчата. Шукаючи, що б таке зламати, – причому зламати голосно, iз хряскотом, ущент, – рухалися по вулицi, уперше наодинцi, сам на сам iз мiстом.

Хлопцi робили свою справу без лементу, злобливо й майже спокiйно.

З моторошним залiзним брязкотом упало на асфальт кiлька вуличних гральних автоматiв.