Коханці юстиції

Щоправда, сюжетна лiнiя цього героя в ньому видаеться менi, як i, зрештою, весь фiльм, надто спрощеною та пiдкреслено плакатною. Можливо, створення саме такого фiльму-плаката i ставили собi за мету його автори, вважаючи це тодi, на початку 1990-х, необхiдним i достатнiм першим кроком. От тiльки чомусь нашi першi кроки в усьому так i залишаються першими. Але це принагiдно.

У тому фiльмi бачимо зразково-показового Степана Бандеру, надiленого, крiм усiх невiд’емних вiд полiтичноi iкони чеснот, ще й деякими суто позитивними приватними рисами, передусiм зразкового сiм’янина, який нiяк не може (й головне – боронь боже, не повинен!) мати жодноi слабкостi, а тим бiльше до, скажiмо, жiноцтва.

Його вбивця Богдан Сташинський вiдповiдно – слабкодухий пристосуванець, тварь дрожащая i явно виражена паршива вiвця в героiчному украiнському стадi.

Насправдi Сташинський – потвора, але з тих, яким чомусь дано врятуватися. І саме тому вiн, а не Степан Бандера, мiг би стати героем мого уявного фiльму, що його менi, на щастя, не доведеться знiмати нiколи.

Однак я можу його уявляти. Це, до речi, набагато цiкавiше й захопливiше. У цьому фiльмi мало б iтися передусiм про хаос iсторii та кров. Наприклад, про кров на костюмi Провiдника. Але – що для мене значно цiкавiше – це мiг би бути фiльм про бунт i опiр. Його герой Богдан Сташинський зненацька бунтуе проти своiх роботодавцiв i – так уже склалося – благодiйникiв, вiн рiшуче виходить (ну, гаразд – вiн вислизае гадом!) iз Системи, попри те, що вона пов’язала його всiма своiми можливими обiймами й ласками, зокрема й тiею ж кров’ю.

Як i попри те, що вiд неi аж пашить цiлком недвозначною, ба навiть гарантованою загрозою його нiкчемному паршиво-овечому життю.

Незважаючи на абсурднiсть альтернативи – блискуче продовження приголомшливо успiшноi шпигунськоi кар’ери чи смертельна безнадiя втечi в любов – вiн, потвора Сташинський, «чудовисько в людськiй подобi» та «робот-убивця», вибирае друге. Таке враження, наче вiн не досвiдчений i цинiчний галицький перевертень, а просто лопухатий хлопчисько, що, розпустивши соплi вiд яких-небудь «Beatles», фанатично повiрив, нiби All You Need Is Love.

2

Викладена в найзагальнiших деталях i прокреслена пунктиром, його життева лiнiя виглядае приблизно так.

Певного дня на зламi 40-х i 50-х його, тодi ще старшокласника, було затримано за безквитковий проiзд у примiському потязi мiж Львовом та його рiдними Борщовичами.