Унія

Й лише пiсля того показав присутнiм фiал з коричневим порошком та невеличку склянку, на стiнках якоi виблискував рудий метал.

– Ти хочеш сказати нам, що це золото? – пирхнув Лейб.

– Я перевiрив його, – сказав Пiнхас. – Вирахував спiввiдношення ваги та об’ему, обробляв його рiзними кислотами, але вiн пiддався лише aqua Regis.

– Певне, концентрацiя кислот була недостатньою, – припустив Авремл. – Кислоти дуже примхливi.

– Скiльки порошку потрiбно, щоб перетворити сто гранiв свинцю? – запитав крамар Бенах.

– Три долi порошку на сто доль свинцю або сiм долей на сто долей олова.

Примiщенням пробiгло невизначене шелестiння, наче присутнiми пробiг тихий кашель.

– Я б не йняв вiри цьому Лiбровi, – пiднiс свiй голос достойний Лейб. – Хто з кагалу, окрiм Пiнхаса, мав з ним справи? – вiн пiдвiвся з сановитою неквапнiстю, поправив золотого ланцюга та обвiв присутнiх вимогливим поглядом. – Нiхто. Й це очевидно, бо ж означений Лiбр виглядае на того хитрого драня, який не тримае слова й нiколи не вiддасть кредиту.

Пройдисвiт тицяе пiдозрiлi рекомендацii та пiдкладае пiд вельмож власну доньку. Ви бачили ту його доньку? Вона безсоромно дивиться в очi старшим, та й виглядае на малу блудницю.

– Вона плоть вiд плотi його, – мовив Бенах. – А вiн мае справу з тими, хто не звик вiдмовляти собi в задоволеннях.

– Його донька ходить лише до вельмож? – поцiкавився лихвар Іцхак.

– Про це варто розпитати достойного Авремла, – посмiхнувся Пiнхас.

– Про що ти кажеш? – схопився парфюмер.

– Я сам бачив, як ти дарував Паллiдi трояндову воду, а потiм йшов з нею до заднiх покоiв.

– Вiн бреше, – Авремл обвiв поглядом присутнiх, але на iхнiх обличчях знайшов лише очiкування i цiкавiсть.

– Ця дитина е «шедим», – проскрипiв з кута старезний Моше. – Вона е нащадком Хави вiд демонiв.

– Ти достатньо про таке знаеш? – обернувся до нього Бенах.

– Вона мае аж три очевиднi ознаки «шедим», передбаченi свого часу незрiвнянним бен Елеазаром.

Вона досконало вродлива, досконало розумна й досконало блудлива, – повiдомив Моше. – Вона пророкуе майбутне. А хто з вас бачив, щоб дiвчинка у тринадцять рокiв…

– У дванадцять, – уточнив Лейб.

– …у дванадцять рокiв балакала б чотирма мовами, виглядала б як сама Лiлiт i могла б вiд полудня до заходу сонця, без жодноi видимоi шкоди для настрою, вдовiльнити шiсть або сiм дорослих i хтивих чоловiкiв?

– Моше, ти iх рахував? – Пiнхас ледь стримував смiх.