Зачарована Десна

І саме 5 квiтня 1942 року письменник записуе: «Боже мiй, скiльки ж прекрасного й дорогого було в моему життi, що нiколи вже не повернеться! Скiльки краси на Деснi, на сiнокосi i скрiзь – усюди, куди тiльки не гляне мое душевне око…»

Ви, читачу, звичайно, зрозумiли, ще йдеться про майбутнiй шедевр О. П. Довженка «Зачарована Десна». Отже, «Щоденники», кiноповiстi «Украiна в огнi» й «Зачарована Десна» творилися одночасово. Саме вони, нарiвнi з оповiданнями военноi пори, я вважаю, становлять найцiннiший творчий доробок письменника – поза мiфами, поза внутрiшньою в'язницею й усвiдомленням власноi несвободи.

І не випадково саме цi твори не були виданi за життя Майстра. Не випадково «Украiна в огнi» зазнала нищiвноi критики, була суворо заборонена, Довженко став «iменинником» на закритому засiданнi Полiтбюро ЦК ВКП(б).

Вiд цього партiйного «нокауту» О. П. Довженко не змiг пiдвестися, душевно урiвноважитися аж до смертi. Бiльш того, вiн став у повному сенсi полоненим – не мав можливостi повернутися в Украiну.

Залишалося страждати.

І всупереч усьому творити. Хай i пiдневiльно, з внутрiшнiм i зовнiшнiм, цiлком реальним, цензором. Все це – та сумна, гнiтюча реальнiсть, яка й досi декому очi коле. Тому, перш нiж повернутися до дослiдження прихованих важелiв мiфотворчостi, я звертаю увагу читача на головну обставину, яку ретельно оминають: мiф на повний зрiст постав пiсля смертi О. П. Довженка, й основною натхненницею i жрицею його була Ю. І. Солнцева.

* * *

Поетика романтизму, ii еволюцiя за доби тоталiтаризму ще чекае свого дослiдника.

У цiй ланцi украiнськоi культури деформацii та потворнi гримаси особливо помiтнi. І це зрозумiло: лiтературний романтизм 20-х був безпосереднiм спадкоемцем специфiчного нацiонального стилю – украiнського бароко – i мав мiцний пiдмурiвок у народному свiтовiдчуваннi. Цей органiчний зв'язок простежуеться через творчiсть молодих Шевченка й Гоголя, П. Кулiша й Стороженка. Впливу неоромантизму зазнали Леся Украiнка, Коцюбинський i цiла плеяда поетiв об'еднання «Украiнська хата».

Революцiя в Украiнi, поразка УНР, перемога бiльшовикiв i щирi сподiвання деяких украiнських комунiстiв на можливiсть створення новоi пролетарськоi украiнськоi держави сприяли новому спалаху романтизму. Омрiяна державнiсть, воля, розвiй нацiональноi культури – все здавалося можливим, здiйсненним. Кожному творцевi вiдкривався широкий простiр для осягання минулого, сучасного, майбутнього.