Зачарована Десна

Принцип простий: усяке явище культури мае працювати на млин революцii, заплiднювати свiдомiсть трудящих оптимiстичним свiтовiдчуванням усеперемагаючого вчення… І прилучати iх до практики, що позбавлена загальнолюдськоi моралi, а натомiсть послуговуеться новiтньою релiгiею – класовою боротьбою.

Нагадаю ефектний епiзод з фiльму Олександра Довженка «Щорс». Вулицею Чернiгова урочисто йдуть синьожупаннi оркестранти i грають марш «Гей, там на горi сiч iде»… Нараз перед ними виникае щорсiвець i, замахнувшись гранатою, вигукуе: «Лягай!» Оркестр кидаеться на брукiвку.

Лунае нова команда: «Вставай!» Оркестр встав. «Кругом! «Інтернацiонал», сучi сини! Вперед!»

І що? Оркестр повернув у протилежний бiк, заграв, пiшов… Вперед? Назад? На цi запитання вiдповiло саме життя. Історiю ж тим часом ще довго доведеться звiльняти вiд мiфологii та «бiлих плям» вiдвертого ошуканства. Однак зараз йдеться про певну особливiсть мистецтва режисури Довженка. У кожному його фiльмi iснуе подiбна дуалiстична ситуацiя. Чи це свiтоглядний авторський гамлетизм? Як на мене, саме трагiчна iсторiя Украiни покликала до життя поетику глибокого розламу мiж почуттям обов'язку бiльшовицького сектантства й романтичним iдеалом юностi.

Суперечнiсть не мала нi дiалектичного, анi якогось iншого розв'язання, бо мiж почуттям честi громадянина, сумлiнням митця i чорною безоднею реального iснування постало брутальне насильство.

…Оркестр вiддалявся, миттево забувши «Гей, малиновий стяг несе…».

* * *

Отже, життя конкретноi людини, силою iсторичних обставин перевернуте догори дном, час перетворював на легенду, мiф, казку, притчу.

Тi легенди вiд нескiнченного повторювання оволодiвали масовою свiдомiстю. Найнеймовiрнiшi мiстифiкацii поступово всмоктувалися в пори навiть мислячих людей – i виникали скрижалi новоi вiри. Таким мiфом, можливо наймонументальнiшим, стало життя й творчiсть Олександра Петровича Довженка.[1 - Тiльки випадковий доторк до живих носiiв iстини, знайомство з людьми, що особисто знали Сашка й наважилися про нього розповiсти, а згодом дещо написати, навели мене на думку пiддати всю концепцiю советського довженкознавства уважнiй обсервацii. Це сталося в 60-х роках.]

Назву лише конспективно основнi гранi мiфу Довженка.

Перша: поет-романтик, який оспiвав радянську владу й Жовтневу революцiю.

Друга: послiдовний викривач украiнських буржуазних нацiоналiстiв.

Третя: атеiст.

Четверта, делiкатноi властивостi легенда: любов Олександра Петровича.