Зачарована Десна

Ця безпринципнiсть i безпораднiсть призвела й до другого недолiку нашоi кiнематографii, що полягае в тому, що в нас мало своiх украiнських акторiв…» І тут Олександр Петрович, який iмпровiзував, виступаючи без заздалегiдь пiдготовленого тексту, вдався, гадаю, до дитячих за своею видимою наiвнiстю «хитрощiв». Ось як вiн пiдвiв свiтоглядну «партiйно-державну» лiнiю пiд своi виношенi, болючi мрii: «Товариш Хрущов, переглядаючи фiльм «Богдан Хмельницький», сказав у присутностi наших товаришiв – членiв партii те, про що вiн менi говорив у ЦК.

А саме, що нам треба створювати кадри украiнськоi кiнематографii». А далi – просто карколомний, чисто режисерський розиграш ситуацii, з якоi вже не було вороття: «Вiн (тобто Хрущов. – P. K.) сказав: «Т[оваришу] Довженко, творча украiнська кiнематографiя мае бути вихована й побудована так, аби жодна картина не знiмалася не украiнською мовою. Знiмайте всi картини украiнською мовою, а пiсля зйомки картини украiнською мовою дублюйте росiйською мовою, тому що поки ви будете знiмати картини росiйською мовою, тобто, йдучи лiнiею найменшого опору, а потiм будете дублювати за допомогою своiх асистентiв через три-чотири мiсяцi пiсля виходу росiйського варiанту, що обiйде вже всi екрани, то доведеться дублювати десять – п'ятнадцять копiй для глибокоi провiнцii i т.  п. Ця справа ненормальна. Поки ми не будемо робити картини украiнською мовою, в нас не буде своiх украiнських акторських кадрiв…»

Отак «озвучував» Довженко Микиту Сергiйовича Хрущова, який, виявляеться, може претендувати на звання першого украiнського кiнематографiста, а як на нашi часи – то й почесного члена великого проводу Товариства украiнськоi мови iм.

Шевченка «Просвiта»… Аби, звичайно, не такою вiдчутною була очевидна мiстифiкацiя Олександра Петровича. Таке ж посилання 1925 року Довженко робив на Ленiна, захищаючи Сезанна й «капiталiстичне» мистецтво (див.: ЦДАМЛМ Украiни. – Ф. 838. – Оп. 1. – Од. зб. 16. – Арк. 1-27).

Отже, говорив усе ж таки Олександр Петрович: «Було сказано також (Хрущовим.

 – P. K.), що для режисерiв, якi вважають для себе знання украiнськоi мови необов'язковим i зйомку на украiнськiй мовi необов'язковою, iм необхiдно надати можливiсть знiмати на тих фабриках, де це дiйсно не е обов'язковим. Киiвська фабрика такою не е». – «Що стосуеться нацiонального складу самих режисерiв, то для нас, – говорить Микита Сергiйович, – однаково, чи вiн украiнець, чи росiянин, гебрей чи представник iншоi нацiональностi.