Круговерть

Театрали знайшли бiля входу молодого лiкаря, котрий чекав на пацiента з букетом iз рожевих троянд. Медик уважно оглянув Гарта й вiд душi зареготав.

– Про вас напишуть у газетах, старий друже, – таким був його дiагноз. – Ще б на два дюйми лiворуч, i вам би перебило сонну артерiю. А тепер нехай реквiзитор перев’яже рану шматком мережива з плаття якоiсь дiвчини й гайда додому, щоб вас перев’язав районний лiкар, тодi з вами все буде гаразд. Даруйте, але я маю справдi серйозний випадок.

Пiсля цього Боб Гарт звiв погляд i почав почуватися краще.

А потiм туди, де вiн лежав, зайшов Вiнченте, мандрiвний жонглер, справжнiй майстер своеi справи. Вiнченте був серйозним чоловiком iз Братлборо[9 - Братлборо – мiсто в окрузi Вiндем у штатi Вермонт.]. Вдома його звали Семом Грiггсом, i вiн посилав iграшки та солодощi додому двом своiм маленьким донечкам iз кожного мiста, в якому виступав. Вiнченте iздив тими самими краями, що й Гарт iз Черрi, i був iхнiм приятелем у мандрах.

– Бобе, – серйозно зронив Вiнченте, – я дуже радий, що не сталося гiршого.

Бо маленька ледi себе вже не тямить.

– Хто не тямить? – поцiкавився Гарт.

– Та Черрi, – пояснив жонглер. – Ми не знали, наскiльки серйозно ви пораненi, тому тримали ii подалi. Знадобилися директор i ще трое дiвчат, щоб ii втримати.

– Упевнений, що це була випадковiсть, – сказав Гарт. – І на Черрi не гнiваюся. Вона кепсько почувалася, iнакше б не змогла таке вчинити. Тому немае нiяких образ. Вона дуже дiлова. Лiкар каже, що вже за три днi я знову буде працездатний.

Нехай не переживае.

– Чоловiче, – серйозно зазначив Сем Грiггс, наморщивши свое старе, м’яке та зморшкувате чоло. – Ви людина чи машина? Черрi плаче через вас, лементуе «Бобе, Бобе» щосекунди, а вони ii хапають за руки i не пускають до вас.

– А що з нею? – перепитав Гарт iз широко виряченими очима. – Скетч за три днi знову зможемо показувати. Лiкар каже, що я не дуже постраждав. Вона не втратить половини тижневоi зарплати. Я знаю, що це нещасний випадок.

То що з нею не так?

– Ви, мабуть, або слiпий, або бовдур, – зауважив Вiнченте. – Дiвчина вас кохае i мало з розуму не сходить через ваше поранення. Що з вами? Чи вона для вас нiчого не означае? Хотiв би я, щоб ви почули, як вона вас кличе.

– Кохае мене? – не повiрив Боб Гарт, пiдiймаючись iз купи декорацiй, на якiй лежав. – Черрi мене кохае? Нi, це неможливо.

– Хотiв би я, щоб ви могли ii бачити й чути, – гмикнув Грiггс.