Круговерть

Вивезти зброю з Нью-Йорка – делiкатна справа. Навiть сам Мак-Класкi не змiг би з цим впоратися.

Вони розiйшлися бiля дверей готелю «Еспаньйол». Генерал звiв погляд на мiсяць i зiтхнув.

– Це велика краiна, той ваш Нуева-Йорк, – сказав вiн. – Машини на вулицях небезпечнi, а деко, що смажить горiхи, жахливо дмухають у вухо. Зате, сеньйоре Келлi, сеньйори зi золотими кучерями й приемно гладкi – просто magnificas! Muy magnificas![18 - Muy magnificas (iсп.) – просто чудовi.]

Келлi пiдiйшов до найближчоi телефонноi будки та зателефонував у кафе Мак-Крерi на горiшньому Бродвеi.

Вiн попросив покликати Джиммi Данна.

– Це Джиммi Данн? – перепитав Келлi.

– Атож, – пролунала вiдповiдь.

– Ти брехун, – радiсно защебетав Келлi. – І ти – мiнiстр оборони. Зачекай, поки я приiду. У мене тут чудова справа наклюнулася. Це колорадо-мадуро зi золотою смужкою навколо. І зi стiлькома чеками, що можна купити собi червону лампу у вiтальню i статуетку Психеi, яка миеться в струмку.

Прибуду наступним трамваем.

Джиммi Данн був майстром шахрайства. Вiн був справжнiм артистом у жанрi довiри. У життi вiн нiколи не брав до рук дрючка й зневажав фiзичний вплив. Насправдiвiн нiколи не ставив перед визначеною жертвою нiчого, крiм найвишуканiших напоiв, якi можна було придбати в Нью-Йорку. «Павук» Келлi мрiяв пiднятися до рiвня Джиммi.

Цi двiйко джентльменiв провели нараду цього ж вечора в Мак-Крерi. Келлi пояснив:

– З ним усе просто.

Вiн iз острова Колумбiя, де почали страйк, або якусь колотнечу, або щось таке iнше, i вони прислали його сюди, щоб купити двi тисячi «вiнчестерiв», щоб розв’язати цю проблему. Вiн показав менi два чеки по десять тисяч доларiв кожен, та один – на п’ять тисяч доларiв. Це правда, Джиммi, я навiть розiзлився, що вiн не обмiняв iх на тисячодоларовi банкноти й не подав iх менi на срiбнiй тарiлочцi. Тепер доведеться чекати, поки вiн пiде до банку й отримае грошi для нас.

Вони теревенили про це впродовж двох годин, а потiм Данн звелiв;

– Приводь його на Бродвей, о четвертiй годинi пiсля полудня.

У потрiбний час Келлi навiдався до готелю «Еспаньйол» до номеру генерала. Вiн знайшов заслуженого вояка за чудовою розмовою з панi О’Браен.

– Мiнiстр оборони нас чекае, – повiдомив Келлi.

Генерал заледве облишив бесiду.

– Ех, сеньйоре, – зiтхнув вiн, сурма кличе.