Круговерть

Тож яка нагорода очiкуе мене за найкращу вiдповiдь на все це?

На свiй великий подив Томас вiдчув, як його схопили за комiр i потягнули, без жодного слова пояснення, до вхiдних дверей. Вони були вiдчиненi, i нахабу спустили зi сходiв одним важким, розчарованим, принизливим копняком аравiйського чобота.

Як тiльки колишнiй кучер пiднявся на ноги й очуняв, то припустив так хутко, як мiг, на схiд до Бродвею.

– Якийсь шаленець, – такою була його оцiнка загадкового автомобiлiста. – Просто захотiв весело пожартувати, гадаю.

Вiн мiг би дати менi долар або й бiльше. А тепер маю поквапитися i повернутися до цiеi зграi мисливцiв за лiжками, доки iх всiх не вклали спати нудними проповiдями.

Коли Томас дiстався мети своеi прогулянки, промчавши двi милi, то побачив, що ряди бездомних скоротилися до гурту з вiсьмох чи десятьох осiб. Вiн зайняв належне мiсце новака на лiвому фланзi. Перед ним стояв молодик, котрий розповiдав про лiкарнi та згадував щось про дружину та дитину.

– Прикро знову бачити тебе тут, – зауважив парубок, обертаючись, щоб звернутися до прибульця.

 – Я сподiвався, що ти знайдеш собi щось краще за це.

– Я? – сказав Томас. – О, та я просто побiгав навколо кварталу, щоб зiгрiтися! Бачу, що товариство не поспiшае до Господа сьогоднi.

– За такоi погоди, – заявив юнак, – доброчиннiсть, як у прислiв’i, не лише починаеться, а й закiнчуеться вдома.

Аж тут проповiдник i його пристрасний помiчник затягнули свiй останнiй пiснеспiв – прохання до Провидiння i перехожих. Тi з безхатькiв, чиi горлянки все ще дiяли за тридцяти двох градусiв морозу, безнадiйно й невпопад приедналися до них.

Посеред другого вiрша Томас побачив енергiйне дiвча, чию одiж розвiвав вiтер, i котра прямувала до нього з тротуару через дорогу.

– Еннi! – вигукнув парубок i помчав до неi.

– Ти бевзь, справжня нетяма! – волала та, плакала, смiялася й обiймала юнака за шию. – Навiщо ти це зробив?

– Оковита, – коротко пояснив Томас. – Ти ж знаеш. Але я вже покинув. Нi краплi, – вiн пiдвiв ii до бордюру.

 – Як ти мене знайшла?

– Я зумисне прийшла, щоб знайти тебе, – зронила Еннi, хапаючись парубка за рукав. – Але ти неабиякий дурень! Професор Черубуско нам сказав, що тебе можна знайти тут.

– Професор Ч… Не знаю такого. У якому салунi вiн працюе?

– Вiн ясновидець, Томасе, найбiльший у свiтi. І вiн сказав, що знайшов тебе з халдейським телескопом.

– Вiн брехун, – обурився Томас. – Я його не брав. Нiхто нiколи не бачив мене з чиiмось телескопом.