Сім’я Оппенгеймів

Пiд натиском нацiонал-соцiалiстичноi партii урядовi органи вишукували безлiч приводiв для причiпок i каверз. Генрiх Вельс мав з того вигоду: рiзниця в цiнах на товари його й оппенгеймiвського виробництва дедалi зменшувалася.

Зовнiшньо, проте, фiрма Оппенгеймiв зберiгала з фiрмою Вельса добрi вiдносини. Бiльше того, пiд впливом Жака Лавенделя та довiреного фiрми Брiгера, Генрiховi Вельсу дали зрозумiти, щоб вiн почав переговори про злиття обох фiрм або, принаймнi, про тiснiше iх спiвробiтництво. Якби така угода вiдбулася, – з фiрми Оппенгеймiв було б зняте тавро еврейськоi фiрми; i певнi урядовi розпорядження застосовувалися б до фiрми далеко м’якше.

Вельс був щасливий, що пiд його пiдприемством знову мiцнiе грунт. Пiсля кiлькох розмов з паном Брiгером Вельс одержав навiть листа, складеного в дуже ввiчливому тонi. До фiрми, мовляв, дiйшли чутки, що в нього – Вельса – е до фiрми Оппенгеймiв якiсь пропозицii, що мають на метi тiснiшi i приемнiшi форми спiвробiтництва, нiж досi.

Фiрма, мовляв, дуже зацiкавлена i просить його завiтати для особистих переговорiв. 16 листопада об одинадцятiй годинi ранку до головноi контори фiрми на Гертраудтенштрасе.

І от Вельс сидить у конторi й чекае.

Генрiх Вельс – показна людина. У нього вiдкрите жорстке обличчя, широкий лоб, прорiзаний глибокими зморшками. Генрiх Вельс – акуратна людина, i пунктуальнiсть одне з його правил. Хто, власне кажучи, зробив перший крок? На засiданнi спiлки меблевих фабрикантiв довiрений Оппенгеймiв Брiгер розповiдав йому про зростаючi труднощi, яких зазнае тепер його фiрма.

Брiгер буквально наштовхнув його на деякi запитання. Кiнець кiнцем, тепер уже не докопаешся, хто зробив перший крок. Як завжди, Генрiх Вельс з’явився сюди з пропозицiею, яка i для нього не безкорисна, але, мабуть, далеко вигiднiша для конкурентiв. Тiльки конкурент, видимо, не бажае визнавати цього.

Вiн глянув на годинник. Як кадровий офiцер, що всю вiйну провiв на фронтi, вiн звик до пунктуальностi… Вiн прийшов сюди за кiлька хвилин до одинадцятоi.

І ось вiн сидить тут, а ця чваньковита сволота примушуе його чекати. Одинадцять годин десять хвилин. Суворе обличчя Генрiха Вельса темнiе. Вiн зачекае ще десять хвилин, не бiльше, а потiм нехай вони самi висьорбають свою юшку.

З ким, однак, доведеться йому мати справу? Генрiх Вельс поганий знавець людей, але, проте, вiн добре знае, хто у фiрмi Оппенгеймiв пiдтримуе його проект i хто проти нього.